Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
20 Далі йде переказ нової теми епосу про Іллю Муромця і Сокольника, але в значно скороченому вигляді.
21 Слова, які оповідач пропустив.
22 Про одруження Іллі йдеться у билині «Три поїздки Іллі Муромця», але там ця тема розроблена інакше.
23 Змієборчий епос у билинах Київського циклу російської традиції зв’язаний переважно з Добринею, в українській — ще й з Іллею Муромцем. Див. також казку «Ілля Швець і Змій», прим. 1.
24 Ручайка — міра прядива, жменя. 30 кіп — 18000 ручайок.
25 Змій тут, як і в українських казках, зв’язаний із водою.
26 Подальша розповідь зведеного епосу про Іллю Муромця знайомить з іще однією його любовною пригодою, яка в билинах російської традиції відсутня.
27 3 дванадцятьма богатирями Ілля Муромець зустрічається ще в билині «Ілля Муромець і Калин-цар». Тут богатирі зображені іронічно.
28 Тобто, як його жінка, з якою він одружився раніше.
29 Звідси починається хід подальшої теми епосу «Ілля Муромець і син», яка в російській традиції розроблена в билині «Бій Іллі Муромця із сином». Тут ця історія має одмінну обробку.
30 Тема сина Іллі Муромця тут зливається з темою про хлопчика-богатиря.
31 Тут нова тема: звільнення і зцілення батьків Іллі Муромця, але вона переплітається з іншою — про богатиря з відсіченою головою.
32 Билина розділяє богатирів на справедливих та несправедливих і зовсім не каже, що богатирі були представниками ворожих народів (татар, турків, сарацинів тощо). Ось у чому головна її особливість. Несправедливий богатир воює при сприянні чорта, а справедливий — Бога. Бог-бо й наділяє його силою.
33 Хоч Ілля Мурин і чесний богатир, але чинить не по-рицарському. Він укладає мир, а тоді підступно вбиває несправедливого богатиря.
34 Іграція — ігрище.
35 Оповідач, закінчивши розповідати билину, переходить на жартівливий тон, використовуючи поетику так званих небилиць, що дає змогу припустити: чи не поширювалися на українській землі билини, зокрема й скоморохами? Жартівливого тону оповідач міг ужити і з іншої причини, бачачи, що поважний зміст і тон билини може слухача втомити.
ІЛЛЯ МУРИН Друкується за виданням: Казки та оповідання з Поділля. — К.,І928. — С. 275–280. Зап. в середині XIX ст. А. Димінський.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І КАЛИН-ЦАР 1
Розгнівався стольнокиївський князь Володимир на Іллю Муромця і посадив його в холодний льох аж на три роки. А була в славного князя дочка-одиначка 2. Бачить вона, що така біда трапилася і не зможе вже Ілля оборонити Київ-град та Божі церкви, поберегти князя Володимира та княгиню Опраксію, — наказала довіреним людям ключі підробити й принести в холодний льох перини та подушки пухові, укривала теплі, їжу добру ставити, одежу на Іллі міняти.
А в цю пору накинув оком Калин-цар на Київ-град: захотів стольний Київ розорити, усіх простих людей понищити, Божі церкви з димом пустити, а князеві Володимиру разом з Опраксією голови постинати. Посилає Калин-цар у стольний Київ-град посланця з посольською грамотою 3, наказуючи йому:
— Як приїдеш ти, посланцю, у стольний Київ-град і будеш у славного князя Володимира на широкому дворі, зійди із доброго коня і пусти його на посольський двір, а сам піди в палату білокамінну. А як пройдеш палату та ввійдеш до світлиці бенкетної, шапки з голови не знімай, а підходь до столу дубового, ставай навпроти князя Володимира і кажи йому: «Володимире — князю стольнокиївський! Бери ж ти цю грамоту посольську і поглянь, що в грамоті написано. Велить тобі Калин-цар очистити всі вулиці стрілецькі та великі двори князівські, а по всьому місту Києву, по всіх вулицях широких та по провулках князівських настав солодких хмільних напоїв, щоб близько бочка біля бочки стояла, щоб було чим поживитися царю Калину зі своїм військом великим у твоєму місті Києві».
От приїхав посланець до Володимира стольно-київського. Узяв князь посольську книгу, розгорнув грамоту і прочитав, що в грамоті було написано. Побачив, що на лихо йдеться, на черлений стілець сів і відписав грамоту покірну: «Виділи мені, Калин-царю, часу на три роки, щоб зміг я очистити вулиці стрілецькі та великі двори князівські, солодких хмільних напоїв накурити й наставити їх по Києву, по всіх вулицях широких, по всіх провулках князівських». Відіслав він цю покірну грамоту, і Калин-цар згодився дати князеві часу у три роки.