Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)

Марно посіпавшись, Нікабрик змушений був скоритися. Тоді Тіквік і Борсук злізли з нього і попросили Каспіана продовжувати. Коли хлопець закінчив свою розповідь, якийсь час усі мовчали.

— Мабуть, це найдивовижніша оповідь з усіх, що мені доводилося чути, — зрештою промовив Тіквік.

— Ось це мене й насторожує! — похмуро зауважив Нікабрик. — У цій історії мені не подобається абсолютно все: від першого слова до останнього! Мені, наприклад, страшенно не до вподоби, що серед людей досі ходять про нас чутки — бач, які пам’ятливі! Що менше про нас знають, то спокійніше нам живеться! А няня?! Ох, уже мені ті няні: ну, просто біда з ними! І що мені особливо не подобається в нянях, так це їхній довгий язик! Я як розумію? Коли вже тебе не питають, то й мовчи собі в хустинку! А вони — так і силкуються, так і вичікують нагоди вибовкати все, що їм відомо. А відомо їм, на жаль, багато чого, що мені, до речі, теж не подобається. Але годі про няню — краще поговорімо про доктора, про якого насправді й говорити нічого! Зрадник, і цим усе сказано. Мені навіть слухати про нього було гидко! Ненавиджу зрадників! Навіть більше, ніж людей! — Тут він кинув виразний погляд у бік Каспіана. — Добром все це не обійдеться, згадайте моє слово!

— А про це вже нехай судять ті, кому видніше! — втрутився Трюфеліно. — Тобто ми, борсуки. Ви, гноми, змінюєтеся майже так само швидко, як і люди, тому вам так само, як і людям, властиво забувати про минуле. А я звір і, більш того — борсук, а борсуки змінюються повільно, живуть вони так само, як жили їхні пращури; подій у них мало і тому пам’ять — ох, яка довга! І ось що скажу вам я, борсук: зустріч із Каспіаном обіцяє нам удачу! Каспіан — законний король Нарнії, а ми — її споконвічні жителі; вважатимемо, що король саме повернувся до свого народу! Ви, гноми, може, й не пам’ятаєте, а от я пам’ятаю, що тихо-мирно в Нарнії було лише тоді, коли Нарнією правили діти Адама на чолі з Пітером.

— Ох, і хитрий же ти лис, тобто борсук! І все-то воно складно, все-то воно добре… Та тільки не хочеш же ти, щоб ми своїми руками передали людям те, що вони не змогли завоювати силою? — обурився Тіквік.

— А от і ні! — заперечив Трюфеліно. — Землі Нарнії споконвіку наші. Кому, як не мені, знати про це! Але правити ними може і повинна людина, і тільки людина. Ану, згадайте, хіба не людину обрав королем Аслан?

— Ги-ги! — не те щоб розсміявся, а радше промовив Нікабрик.

— Хіба можна вірити в такі вигадки! — розвів руками Тіквік.

— І зовсім це не вигадки! — образився Борсук. — Ви просто ніяк не хочете зрозуміти, що у звірів пам’ять куди довша від вашої і якщо звірі говорять, що, мовляв, був такий замок Кейр-Паравель, а в ньому жили четверо синів і дочок людських і серед них Великий король Пітер і правили вони Нарнією по честі і справедливості, то так воно і було — звірі не дуритимуть! Ось чому я так само свято вірю в Пітера, як і в самого Аслана.