Понаїхали

Почали мiсити ногами. Вiн прикривав голову руками:

— Ничего нет! Ищите!

Заплющив очi, а перед очима — отi рiдкi чорнi волосинки на руках.

Сергiя били зосереджено, швидко i мовчки. Виявилось, найгiрше не по головi, а коли ногами по спинi. Раз влучили по хребту. Навiть не боляче. Просто вiдчуваєш пошкодження. Так нiби ти робот.

Сергiй почув:

— Чурка конченая.

I спробував порятуватись:

— Я не чурка. Я свой, свой!

Його почули:

— Какой свой?

— Славянин. Паспорт, паспорт в кармане!

Його припинили бити. Один нахилився й полiз до нього пiд куртку. З рота нападника смердiло гнилими зубами чи гнилим шлунком.

Сергiй обережно вiдсунув одну руку, iншою прикриваючи про всяк випадок голову.

Пауза.

— Хохол, что ли?

— Да.

— А на вид чурка.

Сергiй промовчав.

— Ошибочка вышла, — один з нападникiв зареготав.

На Сергiя кинули паспорт.

— Понаехали! Когда-то и до вас доберемся. А пока пиздуй вонять к себе в Хохляндию, — ще раз копнули по ребрах, але впiвсили. — И считай, что тебе повезло. Был бы чуркой, ваще бы зарыли.