Дзеркало судді

Отець Бравн підняв руку, немовби хотів зупинити його. Ґрендисон Чейз глибоко, зі свистом, зітхнув.

— Усе, що я вам сказав, правда! — закінчив Фламбо. — Тепер ви можете здати мене поліції.

Запанувала мертва мовчанка, тільки з високого темного будинку доносився дитячий сміх, а в хліву хрюкали великі сірі свині. А потім раптом тремкий від образи голос порушив тишу. Те, що сказав Чейз, могло б видатися несподіваним для кожного, хто незнайомий з американською чуйністю і не знає, як вона подібна до чисто іспанського рицарства.

— Мосьє Дюрок! — сказав Чейз досить сухо. — Ми з вами, смію сподіватися, друзі, і мені дуже боляче, що ви маєте мене за того, хто здатний на такий брудний вчинок. Я користувався вашою гостинністю і увагою вашої сім’ї. Невже я можу зробити таку мерзенність тільки тому, що ви з вашої доброї волі посвятили мене в невелику частину вашого життя? До того ж ви захищали друга. Жоден джентльмен не зрадить іншого за таких обставин. Краще вже просто стати донощиком і продавати за гроші людську кров. Невже ви собі можете представити подібного Юду?

— Здається, я можу, — сказав отець Бравн.