Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Другая проза » На дорозі [calibre 1.19.0]
На дорозі [calibre 1.19.0] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

На дорозі [calibre 1.19.0]

Электронная книга - «На дорозі [calibre 1.19.0]». Краткое содержание книги:

Роман Джека Керуака (1922—1969) «На дорозі» — це культовий твір культового американського письменника, яскравого представника покоління бітників. Покоління, яке не переймалося пошуком особистих та соціальних цінностей та не обтяжувало себе запитанням «навіщо». Як жити — важило для них значно більше. Автобіографічний роман, який побачив світ у 1957 році, став найзнаменитішою мандрівкою в американській літературі. Письменник та його екстравагантний персонаж мандрує дорогами Америки в прагненні пригод, дружби, безкінечних розмов та шаленого божевілля від життя.
1 ... 63 64 65 66 67 68 69 70 71 ... 130
Перейти на страницу:

– Техас! Це Техас! Нафтове містечко Бомонт! – Велетенські нафтові цистерни і переробні заводи височіли, немов міста, у насиченому нафтою повітрі.

– Я рада, що ми

звідти вибрались, – сказала Мерілу. -Послухаймо ще якісь детективні програми.

Ми пролетіли Бомонт, річку Трініті в Ліберті і доїхали до Гюстона. Тепер Дін заговорив про свої г'юстонські часи в 1947-му:

– Гасел! Цей божевільний Гасел! Я всюди його шукаю і ніяк не можу знайти. Вій, бувало так, зациклювався в Техасі. Ми могли їхати в магазин по продукти з Биком, а Гасел міг зникнути. Ми його розшукували' в кожному тирі міста. – Машина в'їхала у Г'юстон. – Частіше за все нам доводилось шукати його в бандитській частині міста. Чувак, він лаявся з кожною божевільною повією, яку тільки міг знайти. Однієї ночі ми його загубили, тож зняли номер у готелі. Ми повинні були привезти Джейн льоду, бо в неї псувалися продукти, але два дні мусили шукати Гасела. Я сам із глузду з'їхаз – я обкрадав жінок у магазинах серед білого дня, просто тут, у центрі – ми пролетіли через порожню ніч – і я зустрів справді пропащу безмовну дівчинку, яка була неспора розуму і просто гуляла, намагаючись украсти апельсин. Вона була з Вайомінгу. її прекрасне тіло гармоніювало лише з її тупим розумом. Коли я знайшов її, вона щось бурмотіла собі під ніс, і я забрав її до нас у кімнату. Бик був п'яний, намагаючись споїти якогось малого мексиканця. Карло писав вірші під героїном. Гасел не з'являвся у джипі аж до півночі. Коли ми його знайшли, він уже спав на задньому сидінні. Весь лід розтав. Гасел сказав, що випив п'ять снодійних. Чувак, коли б мене не підводила пам'ять, я б тобі розказав кожну деталь того, що ми витворяли. Ох, але ж і час не чекає. Все за себе само дбає. Я міг би заплющити очі, і ця стара машина сама б поїхала.

На порожній г'юстонській вулиці о четвертій ранку раптом промчав на мотоциклі якийсь малий – весь розцяцькований і обвішаний яскравими ґудзиками, у мотоциклетних окулярах, у шикарному шкіряному піджаку – техаський нічний поет, з дівчиною на

спині, її волосся розлітається у повітрі, він їхав прямо, співаючи:

– Г'юстон, Остін, Форт-Уорт, Далас – а інколи Канзас-сіті – а інколи старий Ентоун, ах-ха-а-а-а! – Вони зникли з поля зору. – Ого! Зважте на ту малу в нього на мотоциклі! Погнали! – Дін намагався їх наздогнати: – Було б так шикарно, якщо б ми могли всі зібратись разом і справді повеселитись, усі такі милі, і чудові, і приємні, без якихось проблем, без інфантильних протестів і образ? Ой! Але ж і час не чекає. – Він нахилився і гнав далі.

За Г'юстоном його енергійність, хочби якою нескінченною вона здавалась, вичерпалась, і я сів за кермо. Щойно я повів машину, почався дощ. Тепер ми були на великих техаських рівнинах і, як сказав Дін:

– Ти їдеш і їдеш, і завтра все одно ще будеш у Техасі. -Дощ лив, як з відра. Я їхав крізь розвалене фермерське містечко з брудною головною вулицею і зрозумів, що опинився в глухому куті: – Гей, що мені робити? – Вони спали. Я розвернувся й поповз назад через місто. На вулиці не було ні душі, не горів жоден ліхтарик. Раптом перед моїми фарами з'явився вершник у дощовику. Це був шериф. Його десятигалонний капелюх стікав водою.

– Як доїхати в Остін? – Він увічливо пояснив мені, і я поїхав далі. На виїзді з міста я раптом побачив, як просто на мене, під диким дощем, їдуть чиїсь фари. Ух, подумав я, чи я на тій смузі; я звернув праворуч і побачив, що з'їжджаю з дороги в болото; я повернувся на дорогу. Фари знову їхали на мене. В останню мить, я зрозумів, що це інший водій їде неправильно і сам того не знає. На швидкості тридцять я звернув з дороги в багно; слава Богу, було рівно, ніякої канави. Під страшною зливою машина-порушник здала назад. Чотири суворі польові робітники втекли від праці пиячити в полі – всі в білих сорочках з брудними коричневими руками, вони сиділи і тупо дивились на мене посеред ночі. Водій був п'яний ущент.

Він сказав:

1 ... 63 64 65 66 67 68 69 70 71 ... 130
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)