Вона
- Автор: Кичка Марина
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Вона». Краткое содержание книги:
— Мене зараз хвилює так багато питань, — вона, ніби просила дозволу на ці питання.
— Золотко, звичайно питай, якщо ми матимемо на них відповіді, ми обов’язково поділимось з тобою, — Марія лагідно посміхнулась до Марі.
— Я розумію, що в нас трохи різні долі, і я буду постійно в різних місцях проте мені цікаво… — Марі поглянула на Ігоря. — Як ви наважились бути з Марією? — Марі почервоніла, бо розуміла, що можливо це занадто особисте питання. На що Ігор весело посміхнувся до дружини, а потім поглянув на Марі.
— Ти знаєш, зараз це здається дуже веселою історією), хоча тоді все здавалось досить трагічно), — він знову поглянув на дружину.
— Так, бути відьмою — це тобі не хрестиком вишивати, бабусі не зацінять, — Марія зареготала.
— Так і відьми різні бувають). Знаєш, Марі, вона геть не приховувала свого дару. Бабця її всього вчила, і вона із-за самого молоду гордовито казала, що вона відьма. Усе село її не любило.
— Вони не любили мене не через те, що я відьма, а через те, що дуже гарна була і цього не приховувала. Ти ж знаєш, можна пробачити людині розум і талант та красу пробачити не можна.
— Так я теж при першій нашій зустрічі відмітила вашу красу і те, як ви нею пишаєтесь.
— Ахахаха, золотко))), я не пишаюсь нею, просто я приймаю в собі все, приймаю себе такою яка я є. Ти в рази красивіша за мене, але ти боїшся, що це не чесно по відношенню до інших. Це не так, ти нікому нічого не винна! — Марія стисла руку Марі в своїй і лагідно їй посміхнулась.
— Мене взагалі хтось слухати буде, красуні)? — звернувши увагу дівчат Ігор продовжив. — Так от, уваги від хлопців до Марії завжди було вдосталь, хоча вони трохи й побоювались її))). Кожен в глибині душі так боявся бути привороженим, що все ж тримались від неї осторонь, ото тільки зиркали на неї))). А якщо вже говорити про красу, так я теж був парубок нівроку, правда?
— Правда, правда), — Марія весело посміхнулась.
— Марія відразу мені сподобалась. Та я вирішив покраще її пізнати, я спостерігав за нею. І ти знаєш, Марі, що більше я спостерігав за Марією, то сильніше в неї закохувався. Я бачив, що попри її кепкування і те як вона любить глузувати з хлопців, вона дуже самотня, я бачив сум в її очах, адже в жодного не вистачило б сміливості прийняти її і покохати без острахів. Ще я бачив яка вона добра, вона завжди приходила на допомогу. І от я вирішив, що час діяти. Але виявилось, що на мене чекало багато випробувань). Марія так просто мені не відкрилась.
Марі сиділа з відкритим ротом і слухала цю неймовірну історію кохання, а в серці зароджувалась надія, що можливо і її колись зможуть так покохати. Так щиро і віддано, без страху.
— І що було далі? — Марі не витримала такої довгої паузи.
— О, так. Пам’ятаю, як я наважився запросити тебе на побачення. Ну як побачення), на прогулянку по нічному селу). Марія погодилась. Ідемо ми такі, я намагаюсь вразити її якимись історіями, а вона зупиняється і так серйозно, але з притаманною їй грайливістю до мене звертається: «А не переживаєш, що я тебе приворожила?» Злякати мене надумала.
— Це була невеличка перевірка), — Марія торкнулась руки Ігоря. — І ти її пройшов на відмінно.
— Звичайно. Знаєш, що я їй відповів? — він поглянув на Марі.
— Уявлення не маю, — Марі широко посміхнулась.
— А я їй такий кажу: «Можливо й приворожила, та це означає лише одне, що ти мене теж любиш, а більшого мені й не треба.» Правда круто сказав? Оце згадав, аж собою запишався, як то в мене вистачило клепки таке придумати?
Марія з Ігорем голосно зареготали, а Марі зачаровано дивилась на цих сміливців.
Та час йшов і її закидало все далі й далі. Вона йшла за снами, і вони її вели постійно в нові місця. Тому Марі одного разу просто не повернулась. Вона знала, що так і буде. Але не могла стримати гіркоти розлуки. Та вони вже звикли одне до одного і так полюбили. Дзвінки ставали все рідші і все формальніші, адже завжди не вистачало часу, завжди потрібно було кудись поспішати. ТА ПОПРИ ВСЕ ГОЛОС МАРІЇ ЗАВЖДИ РОБИВ ПОХМУРІ ДНІ МАРІ СВІТЛІШИМИ.
Розділ 41
Небажана зустріч