Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Классическая проза » Волден, або Життя в лісах
Волден, або Життя в лісах - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Волден, або Життя в лісах

Электронная книга - «Волден, або Життя в лісах». Краткое содержание книги:

Книжка «Волден, або Життя в лісах» оповідає про так званий «волденський експеримент» американського філософа й натураліста Генрі Торо. Близько двох років автор прожив на березі ставка поблизу містечка Конкорд, а згодом описав цей досвід у книжці. Спостереження за природою, вирощування рослин і будівництво хатини стають для автора імпульсом для кристалізації власної світоглядної позиції. Торо — один із тих мислителів, чиє філософування відповідало життєвим практикам. Чиї тексти реактуалізувалися в XX та XXI століттях. І той, хто став одним із провісників сучасних екологічних рухів.
1 ... 62 63 64 65 66 67 68 69 70 ... 126
Перейти на страницу:

Я пишався тим, що свободи Масачусетса й нашої батьківщини так надійно захищені; повертаючись до свого сапання, я сповнювався невимовною впевненістю і виконував свою роботу радісно й зі спокійною вірою в майбутнє.

А◦коли з військом приходило кілька оркестрів, до мене долинав такий гамір, ніби ціле село перетворилося на велетенську гармонь і всі будинки розширюються й опадають зі звуком. Утім, інколи до лісів долинали справді шляхетні й натхненні звуки, скажімо, спів труби, що увічнює славу, тоді й мені здавалося, що я можу пошинкувати мексиканця на капусту — не щодня котові масниці, — по тому я починав роззиратися в пошуках бабаків і скунсів, щоб відточити на них свою звитягу. Ці маршові акорди видавалися такими ж далекими, як Палестина, і в метушливому русі верхівок в'язів, що затуляли від мене село, мені ввижалася кавалькада хрестоносців. То був один із видатних днів; з мого прорубу небо завжди мало той самий одвічний видатний вид, що й завжди.

Непересічний то був досвід — довге знайомство з бобами: посадити, посапати, зібрати, полущити, перебрати й продати (останнє — найскладніше); додам іще — з'їсти, адже я їх таки скуштував. Я вирішив дізнатися про боби все. Коли вони росли, я сапав із п'ятої ранку до полудня, а решту дня зазвичай витрачав на інші справи. Уявіть, яке близьке і дивне знайомство я завів з різними бур'янами; це варто повторити в розповіді, адже й у досвіді повторень не бракувало: я нещадно руйнував їхні ніжні переплетіння і знавісніло розділяв їх на різні категорії своєю сапкою: одні види нищив цілими лавами, а інші старанно плекав. Це полин; це щириця; це щавель; це пирій: нищ його, рубай, перевертай корінням до сонця, най ані часточки його не сховається в тіні, а то він потягнеться на той бік і вже за два дні зазеленіє, що тая цибуля. Довга то була війна, і не з журавлями, а з бур'янами: на боці цих троянців були й сонце, й дощ, і роси. Щодня я приходив на підмогу бобам, озброївшись сапкою, і проріджував лави їхніх ворогів, і заповнював рови бур'янистими мертвими. Не один завзятий шоломосяйний Гектор, що на цілий фут вивищувався над згуртованими лавами побратимів, поліг від моєї зброї й упав у пил.

Отже, я, разом з іншими фермерами Нової Англії, присвятив рільництву не один літній день, поки мої сучасники насолоджувалися вишуканим мистецтвом у Бостоні чи Римі, споглядали світ в Індії чи торгували в Лондоні та Нью-Йорку. Не можна сказати, що я хотів харчуватися бобами, адже я за природою своєю, бодай коли мова про боби, пітагорієць[193] — байдуже, на що ті боби пустити: в кашу чи на голосування; замість них я вживав рис; але, можливо, варто потрудитися в полях бодай для красного слівця, аби свого часу прислужитися байкареві. Загалом, якби це заняття з нечастої розваги перетворилося на постійну працю, то стало б нездоровим надлишком. Я не угноював бобів і не сапав цілої грядки за раз, але коли сапав, робив це надзвичайно сумлінно, і врешті ця праця окупилася, адже, як писав Івлін, «насправді не існує компосту чи гною, що зрівнявся б за наслідками з постійним рухом, перекопуванням і перевертанням ґрунту лопатою»[194]. Деінде він зауважив: «Земля, особливо свіжоскопана, має певний магнетизм, що приваблює життєдайну сіль, силу чи звитягу (називайте, як знаєте), а тому логіка наших трудів мусить полягати в тому, щоб розворушувати землю, аби вона нас живила; а додавання гною та інших мерзенних добрив — це лише злиденна підміна такого покращення». Ба більше, мої грядки належали до «виснажених і вичерпаних земель під паром», що, як вважає сер Кенелм Диґбі[195], притягують «життєдайні духи» з повітря. Я зібрав дванадцять бушелів бобів.

Якщо детальніше — адже дехто скаржився, що містер Колман вніс до свого звіту переважно дорогі експерименти джентльменів-фермерів, — витрати мої були такі:

За сапку: 0,54 $

Плуг, борона, прокладання борозен: 7,50 (забагато)

Боби насіннєві: 3,12 ½

Картопля насіннєва: 1,33

Горох насіннєвий: 0,40

Насіння редьки: 0,06

Біла мотузка для опудала: 0,02

Культиватор із конем і робітником на три години: 1,00

Кінь і возик, щоб довезти урожай: 0,75

вернуться

193

Давньогрецький філософ Пітагор (570–497 до н. е.) радив своїм учням утримуватися від вживання бобів.

вернуться

194

Тут і далі цитати з «Тери: філософської розмови про землю» Джона Івліна.

вернуться

195

Кенелм Диґбі (1603–1665) — англійський дипломат і натураліст, що написав «Есей про вирощування ростин» (1661).

1 ... 62 63 64 65 66 67 68 69 70 ... 126
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)