Червона армія і рейхсвер: Військово-технічна співпраця у 1922-1933 рр.

Деяке поняття про рівень радянських замовлень дають відомості, які подав радянський аташе Путна у звіті Воро- шилову від 15 серпня 1929 р. Так, на початок серпня 1929 р. загальна сума коштів, які виділялися на військові за­купівлі в Німеччині, складала приблизно 7,2 млн крб. Ос­новні замовлення були зроблені по лінії «Авіатресту», «Орудатресту», «ВІХІМ-тресту», «Збройно-кулеметного тресту»[220].

З 10 по 20 квітня в Москві між представниками ВРНГ (а також військпрому) і фірми «Крупп» за ініціативою ра- донської сторони проходили переговори про надання технічної допомоги в галузі військового виробництва, а також виробництва чавуну і сталі терміном на 10 років. Фірма «Крупп» запропонувала за суму в 2 млн дол. нада­ти допомогу в розробках, виробництві і випробуваннях в СРСР різних гарматних систем (радянська сторона бу­ла зацікавлена у розробці за допомогою «Круппа» зенітної артилерії усіх калібрів з приладами управління, мортир середнього і великого калібру, важкої корпусної і дивізійної артилерії, снарядів усіх типів) і боєприпасів (снаряди, порох, вибухівки) для сухопутних військ і фло­ту, розширити конструкторські бюро фірми в Ессені, або створити конструкторські бюро в СРСР, або посилати німецьких конструкторів у відповідні радянські КБ. Фірма запропонувала передати всі свої напрацювання з артилерії до 1918 р., а розробки й винаходи після 1918 р. — за згодою німецького уряду. «Крупп» погодився направ­ляти своїх спеціалістів для контролю за виробництвом на радянських військових заводах1.

У кінцевому підсумку у зв'язку з неприйнятними умо­вами («Крупп» наполягав, щоб після заснування ним у Москві свого КБ радянська сторона кожного разу, коли вона мала намір дати КБ замовлення, зверталась би у військове міністерство Німеччини, а воно вже давало б замовлення круппівському КБ) ВРНГ відмовилося від за­лучення «Круппа» до співробітництва у створенні і вдос­коналенні артсистем. Радянська сторона обмежилась ук­ладенням із фірмою наприкінці 1929 р. договору про технічну допомогу спеціальними сталями. Приблизно в цей час «головною дійовою особою» у військово-технічних контактах обох країн стає німець­кий генерал артилерії М. Людвіг, який пішов у відставку з посади начальника озброєнь рейхсверу. Не випадково у вересні 1929 р. Гаммерштейн на усі прохання Вороши- лова про допомогу зі сторони рейхсверу рекомендував «для зміцнення відносин в усіх промислових питаннях генерала Людвіга». Свої зусилля після переговорів у Москві з Ворошиловим і Уборевичем, які відбулися наприкінці 1929 р., Людвіг зосередив у трьох напрямках: