Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Крім того, платники податку зобов’язані вести облік власних витрат. Такий облік ведеться ними протягом усього податкового періоду і перш за все необхідний для визначення розміру податкової знижки за наслідками звітного податкового року, яка виключається із загального річного оподатковуваного доходу платника податку (див. коментар до ст. 166), та з метою повернення йому надміру сплачених сум податку.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум фактично здійснених протягом звітного податкового року витрат, підтверджених відповідними платіжними та розрахунковими документами, відображаються платником податку у річній податковій декларації, порядок та зобов’язання щодо подання якої регулюється ст. 179 Кодексу (див. коментар до п. 179.1-179.11).
Право на податкову знижку має платник податку, який протягом звітного податкового року здійснював витрати, що, відповідно до ст. 166 Кодексу, можуть бути виключені з його оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року, та є резидентом і має реєстраційний номер облікової картки платника податку (див. коментар до п. 166.3, 166.4). Необхідно зазначити, що вартість витрат, понесених платником податку-резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), на суму яких дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.
Для забезпечення ефективності здійснення обліку доходів і витрат платника податку на доходи фізичних осіб та його достовірності Державна податкова адміністрація України, керуючись ст. 8 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», затверджує форму обліку доходів і витрат платника податку та порядок його ведення для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Ведення обліку у довільній формі ускладнить адміністрування податку та практично унеможливить проведення контрольних заходів щодо перевірки даних, відображених у такому обліку.
Згідно із п. 5 ст. 8 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» форма бухгалтерського обліку — це певна система регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад. Наказом ДНА України від 24.12.2010 № 1022 було затверджено Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу платника податку, який є фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності, та порядок ведення такого обліку. Підрахунки відображених у Книзі даних проводяться з метою правильного заповнення податкової декларації, коли таке подання є обов’язковим або платники податку мають право подати таку декларацію з метою повернення надміру сплачених сум податку. Облік документів і відомостей, пов’язаних із правом на отримання податкової знижки, платники податку можуть вести в реєстрі документів, записи в якому проводяться в довільній формі. Книга та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податку та повинні надаватись органам державної податкової служби на їх вимогу та у межах їх компетенції, визначеної ПКУ;
б) для правильного розрахунку суми податкової знижки, визначення розміру витрат при розрахунку інвестиційного прибутку (див. коментар до пп. 164.2.9) та інших витрат і доходів платники податку зобов’язані отримувати та зберігати документи первинного обліку, які підтверджують факт отримання певного доходу, або зроблених конкретних витрат. Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні документи мають бути складені в момент проведення кожної господарської або фінансової операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування оброблення інформації на підставі первинних документів можуть складатися зведені документи, які також потрібно відносити до первинних документів (авансові, товарно-грошові, матеріальні звіти тощо).
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву підприємства (установи), від імені якого складено документ, назву документа, дату і місце складання, зміст операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції та складання первинного документа, прізвища осіб, які дали дозвіл на здійснення господарської операції, та безпосередніх виконавців операції, їх особисті підписи.