Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту

47 так що полум'я піднялось на 49 ліктів поверх печі, 48 і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі. 49 Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі 50 і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди. 51 Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи: 52 «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки; благословенно ім'я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки. 53 Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки. 54 Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки. 55 Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах. 56 Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки. 57 Благословіте Господа, усі діла Господні! Хваліте й возносіте його повіки. 58 Благословіте Господа, ангели Господні! Хваліте й вознесіте його повіки. 59 Благословіте, небеса, Господа! Хваліте й возносіте його повіки. 60 Благословіте Господа, усі наднебесні води! Хваліте й возносіте його повіки. 61 Благословіте Господа, всі сили! Хваліте й возносіте його повіки. 62 Благословіте Господа, сонце й місяць! Хваліте й возносіте його повіки. 63 Благословіте Господа, звізди небесні! Хваліте й вознесіте його повіки. 64 Благословіте Господа, дощі й роси! Хваліте й возносіте його повіки. 65 Благословіте Господа, всі вітри! Хваліте й возносіте його повіки. 66 Благословіте Господа, вогонь і спека! Хваліте й возносіте його повіки. 67 Благословіте Господа, холод і гарячизна! Хваліте й возносіте його повіки. 68 Благословіте Господа, роси й іней! Хваліте й возносіте його повіки. 69 Благословіте Господа крига й холоднеча! Хваліте й возносіте його повіки. 70 Благословіте Господа, льоди й сніги! Хваліте й возносіте його повіки. 71 Благословіте Господа, дні й ночі! Хваліте й возносіте його повіки. 72 Благословіте Господа, світло і пітьма! Хваліте й возносіте його повіки. 73 Благословіте Господа, блискавки й хмари! Хваліте й возносіте його повіки. 74 Нехай земля благословить Господа! Хай хвалить і благословить його повіки. 75 Благословіте Господа, пагорби й гори! Хваліте й возносіте його повіки. 76 Благослови Господа, все що на землі виростає! Хвали й возноси його повіки. 77 Благословіте Господа, джерела! Хваліте й возносіте його повіки. 78 Благословіте Господа, моря й ріки! Хваліте й возносіте його повіки. 79 Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах! Хваліте й возносіте його повіки. 80 Благословіте Господа усі небесні птиці! Хваліте й возносіте його повіки. 81 Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба! Хваліте й возносіте його повіки. 82 Благословіте Господа, сини людськії! Хваліте й возносіте його повіки. 83 Благословіте Господа, ізраїльтяни! Хваліте й возносіте його повіки. 84 Благословіте Господа, священики Господні! Хваліте й возносіте його повіки. 85 Благословіте Господа, слуги Господні! Хваліте й возносіте його повіки. 86 Благословіте Господа, духи й душі справедливих! Хваліте й возносіте його повіки. 87 Благословіте Господа, святі й смиренні серцем! Хваліте й возносіте його повіки. 88 Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл! Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас. 89 Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя. 90 Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники! Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя.» 91 (24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв'язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!» 92 (25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого.» 93 (26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню. 94 (27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся. 95 (28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога! 96 (29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати.» 97 (30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю. 98 (31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий! 99 (32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог. 100 (33) Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його - царство вічне, і влада його - від роду й до роду!»