Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію

Я пливу за течією Гейли, ухиляючись від каміння, що стирчить, як мені здається, по-індіанськи, і намагаюся втриматися на середині, коли течія хоче віднести мене вбік. Всю дорогу я пропливаю повз хатини і сарайчики, які понабудовували любителі половити лосося, іноді зустрічаються й рибалки, хоча сезон ще тільки починається, і весь час бачу лососів; от ненормальні рибини, думаю я, треба їм неодмінно повертатися на нерест додому, саме в цю річку, де вони самі колись народилися; багато років провівши в іншій півкулі, вони, все одно у визначений час прямують додому, затужать за батьківщиною і повернуться; здавалося б, є тисячі інших річок на світі — вибирай будь-яку, але вони відшукують дорогу в свою рідну річку, перепливають океан і повертаються додому, на відміну від мене: я теж сумую за рідним домом, але ніде не можу його знайти і, так і не знайшовши, оселився в Осло, уявивши, як це добре жити там, де стільки різних можливостей, так думаю я, пливучи байдаркою вниз по річці, немов індіанець, хоча для індіанця я почуваюся досить-таки знервовано.