Серце Всесвіту
- Автор: Бердник Александр Павлович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Серце Всесвіту». Краткое содержание книги:
Рі-о з надією простягає руки Мі-а… Та зненацька в небі з’являється похмуре обличчя Нура. Він люто дивиться на свого Вчителя, і небо відлунює його сміхом. Від тих звуків дрижить скеля і каміння падає в океан.
— Ні, ти не втечеш від мене! — гримить Нур, замахуючись на Вчителя. Спалахує сліпуче проміння, світ конає в передсмертних муках, і океан вогню затоплює Рі-о, Мі-а, весь Космос…
— Де ти, Учителю?
Що таке? Звідки ця думка?
— Де ти, Учителю? Я кличу тебе!
Рі-о отямився від непритомності, напругою волі повернув ясну свідомість. Застогнавши від болю, випростався, піднявся в повітря. Де він?
Темне, глухе приміщення. За його стінами глухе дрижання.
Як він сюди потрапив?
Пам’ять відновила останні події. Підступний удар Нура і непритомність. Що? Для чого? Чию волю виконував Нур?
— Де ти, Учителю?
В просторі звучала слабенька думка, але вона чітко відбилася в свідомості Рі-о. Він ввімкнув ро-да, який завжди носив на голові, сконцентрував думку.
Імпульси прозвучали сильніше.
— Це ти, Мі-а?
— Я, Учителю, — долинула радісна думка.
— Де ти?
— Я шукаю тебе! Зі мною батько.
— Де Нур?
— Він хоче знищити сховище Іг-ри. Він щось зробив у Керівному Центрі. Установки Сі почали працювати сильніше. Над Ма-ото урагани. Важко вийти назовні.
— Це лихо, Мі-а. Велика катастрофа.
— Що ми зможемо зробити, Учителю? Як визволити тебе?
— Збирайте Тайя. Зберіться в тому самому залі Ло-ла, коли я вилітав до Вищих Сфер. Мені потрібна енергія для перебудови простору.
— Ми туди не пройдемо, Учителю. Нур знищив прохід.
Рі-о напружено думав, у душі його бродили сумнів і розпач. Зрештою, він зважився.
— Мі-а.
— Я слухаю тебе, Учителю. Поспішай. Що нам робити? Батько вже веде своїх Тайя.
— Спустіться в підземелля. До повороту. Я закритий в приміщенні, яке знаходиться праворуч. Ви всі візьметесь за руки, Мі-а Міцно. Ти розумієш? Я спробую піти на риск. Іншого виходу нема.
— Я зрозуміла, Учителю. Ми прямуємо до тебе…
Рі-о наблизився до стіни, де були металеві двері, ждав. Не міг думати, а тим більше розуміти того, що сталося. Всю психічну силу треба було зібрати в єдиний імпульс для того, щоб вирватись. Там, на волі, він вирішить!
— Учителю! Ми тут…
— Приготуйтесь. Візьміться за руки…
— Ми готові…
Рі-о заплющив очі. Зосередився. Врівноважив, ритм серця. Розслабив все тіло. Відігнав зграї небажаних думок, очистив психіку для могутнього пориву.
Що таке простір? Це лише поле в абсолютній порожнечі Безмежжя, в безконечному ніщо Космосу. І воно орієнтоване певним чином, певними, несхитними законами, які обов’язкові для кожного, хто не піднявся над ними, хто не зрозумів їх! Сі відкрив ті закони! А Рі-о вивчив їх! І він може використати просторовий ефект навіть без бьо. Аби лише вистачило психічної енергії Тайя, що ждуть там, за стіною. Якщо ні — тоді тіло Рі-о залишиться навіки в камені, поглинуте німою Аф.
Вибору нема! Є лише один напрям — найстрашніший!
Рі-о рішуче простягнув руку вперед. Конденсований імпульс його енергії вузьким променем полинув перед ним. В стіні виник туманний отвір. Рі-о блискавично просунув туди руку.
Він відчув, як до нього доторкнулася ніжна гаряча рука Мі-а, сильно стисла. Свіжий струмінь енергії ло-ла сповнив мозок, дав йому могутню силу. Будь що буде!
Рі-о рвонувся вперед, прямо на стіну. Аф розступалася, ніби в’язка, тягуча рідина. Кілька хвилин — і вчений вже був назовні, в обіймах друзів. Ось тривожне обличчя Ро-а, дружні посмішки Тайя, змучене лице коханої Мі-а.
— Скоріше вниз, друзі мої. До пульта.
Рі-о помчав коридором в підземелля. Але дорогу перегородила невидима стіна. Вчений простягнув руку вперед, спробував. Твердість перепони перевищувала твердість Аф.
— Проклятий зрадник! Він поставив просторовий заслон. До Керівного Центру не добратися. Треба поспішати в сховище Іг-ри. Там є лі-а, які можуть проникнути до пульта через грунт…
— Учителю! — схвильовано сказала Мі-а. — Нур тепер там, в сховищі Іг-ри!.. Він змусив мене сказати… Я не мала сили противитися!..
— Скоріше туди!..
Вони покинули підземелля, вибралися нагору, їх зустріли смерчі, хмари густої куряви, гуркіт могутніх хвиль, що переможно вдаряли в прибережні скелі. Тримаючись за руки, група Тайя на чолі з Ро-а рушила вперед. Раптом понад островом пролунав страшний вибух. Густий морок прорізав спалах. Старий вождь тривожно глянув на Рі-о.
— Вибухнуло в ущелині Ус. Там, де сховище Іг-ри!..