Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
— Ти з ним говорив? Ти говорив з Ралом Даркеном?
— Так. Взагалі говорив він, а я переважно слухав. Він багато чого мені сказав, але я йому не повірив. Він говорив, що Джордж Сайфер не був моїм батьком. Він говорив, що я розщепив свідомість і у що мене є дар. Він говорив, що мене зрадили. Згадавши, як Шота пророкувала, що ви з Зеддом використовуєте проти мене магію, я подумав, що зрадник — один з вас. Я й уявити не міг, що ним виявиться мій брат. Можливо, якщо я зможу зрозуміти, як мені вдалося розщепити свідомість, я зможу протистояти головним болям. Не виключено, що саме цьому мене збираються навчити сестри. Одного разу мені це вже вдалося, і якщо я зрозумію принцип, то мені не знадобиться допомога… — Він прикрив очі рукою і замовк, не бажаючи вголос вимовляти кінець фрази. — Келен, можливо, у мене немає ніякого дару.
Може, це всього лише Перше Правило Чарівника.
— Про що це ти?
— Зедд говорив нам, що велика частина того, у що люди вірять, — неправда.
Перше Правило змушує тебе вірити в щось або тому, що ти хочеш, щоб це було так, або тому, що просто боїшся, що так буде. Я боюся, що в мене виявиться дар, і цей страх змушує мене припустити, що сестри сказали правду. Можливо, у сестер є причини обманювати мене, і ніякого дару в мене немає.
— Річард, невже ти й справді вважаєш, що все, що сталося, не має до цього відношення? Зедд говорив, що в тебе є дар. Даркен Рал говорив, що в тебе є дар. Сестри говорили, що в тебе є дар. І навіть Скарлет сказала, що ти володієш даром.
— Скарлет сама не знала, про що говорить, сестрам я не довіряю, і невже ти вважаєш, що я повірив хоч одному слову Даркена Рала?
— А як же Зедд? Чи не думаєш ти, що і він тобі збрехав? Або що він сам не знає, про що говорить? Ти сам мені сказав, що він сама розумна людина з усіх, кого ти зустрічав. Крім того, він Чарівник першого рангу. Не станеш же ти стверджувати, що Чарівник першого рангу нездатний розпізнати, у кого є дар, а у кого його немає?
— Зедд міг помилятися. Він, звичайно, розумний, але ж не всевідаючий.
Келен промовчала, намагаючись зрозуміти, чому він так завзято відхрещується від свого дару. Вона б хотіла, заради його ж спокою, щоб все було так, як йому здається, але він був неправий, і вона це знала.
— Коли я торкнулася тебе своєю владою в Народному Палаці, всі знали, чим це має скінчитися, і думали, що все пропало. Ти процитував напам'ять Книгу Зниклих Тіней Даркену Ралу, так? — Річард кивнув. — Я не повірила своїм вухам. Звідки ти міг знати, що написано в цій книзі? Як ти міг її вивчити?
Річард зітхнув.
— Ще в дитинстві батько показав мені тайник, де він сховав Книгу Зниклих Тіней. Він розповів, що її охороняв страшний звір. Книзі, за його словами, передбачалося потрапити в недобрі руки, і звір чекав, доки за нею прийде новий власник. Батькові вдалося викрасти її. Тепер я знаю, що це повинні були бути руки Даркена Рала, але тоді ні йому, ні мені це було невідомо. Батько сказав, що забрав Книгу, щоб вона не послужила злу. Він побоювався, що її будуть шукати, і змусив мене вивчити її напам'ять. Від початку до кінця. Він сказав, що я повинен запам'ятати кожне слово, щоб одного дня повернути знання, укладене в ній, справжньому власнику. Батько не знав, що справжній власник Книги — Зедд. Я витратив кілька років, щоб запам'ятати кожне слово. Сам батько ніколи в неї не заглядав і говорив, що тільки я можу її вивчити. Потім він її спалив. Мені ніколи не забути того дня, не забути того сяйва, звуків і видінь, що супроводжували її горіння.
— Магія, — прошепотіла Келен. Він кивнув і знову прикрив очі долонею.
— Мій батько пожертвував життям, щоб врятувати Книгу від Даркена Рала. Він був героєм. Якби не він, ми всі б загинули.
Келен задумалася, не знаючи, як краще висловити свою думку.
— Але Зедд говорив, що Книга Зниклих Тіней перебувала в Сховищі. Яким чином вона потрапила до твого батька?
— Цього батько мені не сказав.
— Річард, я народилася і виросла в Ейдіндрілі. Чималу частину свого життя я провела в Сховищі. Це могутня фортеця. У далекі часи там жили сотні чарівників, але, коли я була там, їх залишалося всього шестеро і серед них не було жодного Чарівника першого рангу. Проникнути в Сховище було нелегко. Я, як і інші сповідниці, мала туди доступ, бо мала вивчати книги, що зберігаються там. Але для інших людей вхід в Сховище був закритий. Його захищала магія.
— Якщо ти хочеш запитати, як моєму батькові вдалося туди проникнути, то я не знаю. Але він був людиною хитромудрою і, ймовірно, знайшов спосіб.
— Якби Книга просто лежала в Сховищі — можливо. Чарівники і сповідниці могли вільно входити і виходити звідти, а періодично вхід ненадовго відкривався для всіх бажаючих. Але всередині Сховища є місця, захищені набагато сильнішою магією. Туди не могла потрапити навіть я.