Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.
- Автор: Куц В. М.
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Національна академія прокуратури України
- Жанр: право
Электронная книга - «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.». Краткое содержание книги:
Види і система покарань є відображенням пануючих в певному суспільстві поглядів на засоби протидії злочинності. Звідси – система покарань у суспільстві створюється і формулюється в законі згідно з існуючими поглядами на цю протидію і відображає результати розвитку суспільства, відповідає певним етапам цього розвитку. Система покарань створюється державою, тобто волею людей. Проте, по-перше, вона не може вибудовуватися на свавільній основі. Створення окремих елементів системи, тобто видів покарань, з певним змістом і формою, специфічним порядком застосування кожного з них повинно бути соціально обумовлено. Це – необхідна умова побудови системи покарань, тут не повинно бути волюнтаризму. По-друге, створена волею людей система покарань отримує своє об’єктивне існування як сукупність видів покарань, що застосовуються судами за вчинення злочинів, і в процесі її функціонування набуває якихось нових якостей, іноді і непередбачених законодавцем.
Відповідно до ст. 52 КК України всі покарання поділені на основні й додаткові (самостійні підсистеми). Причому в ній закріплено не тільки поділ покарань на основні й додаткові, а й визначено значення цієї класифікації як для порядку їх призначення, так і для правил співвідношення (сполучення) їх один з одним. Саме в цій нормі (у ч. 4 ст. 52 КК України) відображено ті відмінні ознаки правового статусу інституту основних і додаткових покарань, які визначають різну їх функціональну роль. Викладене свідчить, що вперше на законодавчому рівні в спеціальній нормі встановлено не лише порядок призначення основних і додаткових покарань, а й визначено їх різну функціональну роль. Основному покаранню закон надає значення головного, визначального, вирішального, цілком самостійного засобу впливу на засудженого і саме з його застосуванням насамперед пов’язує досягнення цілей покарання. Цим характеризується наявність у санкціях низки статей лише основних покарань (без додаткових), а також обов’язковість їх призначення за злочин і детальніша регламентація порядку їх застосування.
Основні покарання – це ті, які можуть застосовувати як самостійний засіб впливу, містять основну кару і не можуть призначатися на додаток до інших видів покарань. Основні покарання вважаються найбільш суворими, вони можуть призначатися лише самостійно і незалежно один від одного. Вони не можуть поєднуватися з іншими видами покарань. За один злочин може бути застосовано лише одне основне покарання, вказане в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України. Призначення іншого, не вказаного в санкції норми основного покарання, можливе лише у разі застосування більш м’якого покарання (ст. 82 КК України), а також за амністії чи помилування (статті 85–87 КК України). І лише у тих випадках, коли особу засуджено за кілька злочинів, за які призначаються різні покарання, остаточно може бути призначено кілька видів основних покарань (ч. 3 ст. 72 КК України).
Відповідно до ст. 52 КК України основними покараннями є: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний термін, довічне позбавлення волі.
Додатковими називаються покарання, які не можуть застосовуватися самостійно і завжди лише приєднуються на додаток до основних видів покарань. Вироком суду може бути призначено кілька додаткових покарань (ч. 4 ст. 52 КК України). Додатковими покараннями є: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу і конфіскація майна.
Покарання, які можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові називаються змішаними. Це – штраф і позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Як основні вони застосовуються на загальних підставах. Як додаткові – штраф може застосовуватися лише у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України, а позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю – і в тих випадках, коли не передбачено санкцією норми Особливої частини КК України.
Деякі автори, наприклад, З. Ромовська, виступали проти поділу покарань на основні й додаткові, але законодавець не дослухався до їхніх заперечень.
Система покарань встановлюється виключно законом про кримінальну відповідальність (ст. 51 КК України). Ця ознака системи є свідченням того, що в сучасній кримінально-правовій доктрині домінує принцип, згідно з яким «немає злочину без вказівки про те в законі» (nullum crimen sine lege) щодо покарання доповнюється вимогою про те, що «немає і покарання без вказівки про те в законі» (nulla poena sine lege).