Зірка КЕЦ
- Автор: Бєляєв Олександр Романович
- Год: 1958
- Язык: украинский
- Год: Дитвидав
- Переводчик: Ю. Доленко
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Зірка КЕЦ». Краткое содержание книги:
— Ось тепер мені здається, що тобі небезпечно тут залишатися, — сказала Тоня. — Приїдеш до мене отаким страховищем.
— Не турбуйся. Я захищений цим одягом і “парасолями”. Вони збережуть моє тіло, мій мозок і… моє кохання до тебе!
Тоня недовірливо подивилася на мене.
— Роби як знаєш! — сказала вона і, сердечно попрощавшись зі мною, пішла.
— Ех, Джипсі, залишилися ми з тобою самі! — сказав я.
Джипсі лизнув мою руку.
XXII. ЗЕМЛЯ І ЗІРКИ
Весна. Вікна одчинені. Вечірній вітер приносить запах молодих беріз. Я дописав сторінку рукопису і глянув у вікно. Немов зачепившись за шпиль Адміралтейства, на небі стоїть повний місяць. З репродуктора линуть звуки скрипки. Все, як тоді, багато років тому… Але тепер я дивлюся на Місяць іншими очима. Це вже не далекий, недоступний супутник Землі. На місячній поверхні залишилися сліди моїх ніг. Вони й зараз такі свіжі, ніби я щойно пройшов по всипаному попелом і космічним пилом ґрунту.
Іноді все це здається мені сном…
Поряд з моїм кабінетом кабінет Тоні. Вона, як і я, вже професор.
З їдальні долітає спів мого сина-школяра.
На килимі біля мого крісла лежить мій улюблений пес — чорний пудель Джипсі. Я назвав його так, згадуючи про іншого Джипсі, якого покинув на Зірці. Яке зворушливе було прощання!
Я не перериваю зв’язку з моїми кецівськими друзями. Всі вони живі й здорові. Зоріна вийшла заміж за директора Пархоменка. Крамер, видужавши, сприйняв це, як і годиться нормальній людині: не дуже радісно, але й не роблячи з цього драми. Палій-Євгеньєв працює головним інженером — конструктором і “обльотчиком” ракет. Тюрін готує подорож за межі сонячної системи. Вік рішуче не хоче старіти. Місяць тому я закінчив велику книгу “Біологічні досліди на Зірці Кец”. Матеріалом для неї були роботи Шликова, Крамера і мої власні. Вийшла надзвичайно цікава книга. Її вже здано до друку. Закінчивши її, мені захотілося ще раз пережити всі пригоди, зв’язані з моїм не зовсім звичайним одруженням. І от я закінчую і цю книгу.
…Мій син співає “Марш Зірки Кец”. Скільки разів я розповідав йому про свою подорож! Тепер він тільки й мріє про те, як полетить на Зірку, коли виросте великий. І він, мабуть, буде жителем зірок.