Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0141-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар». Краткое содержание книги:
Мета коментаря — дати чітке системне уявлення про судову владу як соціально-правовий інститут, розкрити правові та організаційні проблеми її функціонування внаслідок проведення судової реформи в державі. На основі чинного законодавства, практики його застосування і досягнень юридичної науки розглядаються питання змісту, ознак, принципів, функцій та форм реалізації судової влади, статусу та особливостей формування суддівського корпусу, порядку побудови судової системи України.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями судоустрою і проблемами організації судової влади на теренах України.
Єдиний статус суддів. Характеризуючи статус суддів, слід враховувати встановлене Законом України «Про судоустрій і статус суддів» принципове положення про єдність статусу для всіх суддів України незалежно від того, в якому суді вони працюють. Єдність статусу суддів забезпечується: єдиними в цілому вимогами до кандидатів на посаду судді; порядком наділення суддів повноваженнями; сукупністю прав і обов’язків суддів: незалежністю суддів, самостійністю суддів і недопущенням втручання в їх діяльність; незмінюваністю суддів і їх недоторканністю; засобами правового, соціального захисту і матеріального забезпечення суддів; недопущенням зайняття інших оплачуваних посад, за винятком випадків, передбачених законом; деполітизацією суддів. Водночас єдність правового статусу суддів припускає все ж наділення їх різним обсягом повноважень і компетенції залежно від виду судової ланки і конкретного суду в судовій системі.
Обов’язковість для усіх суддів правил судочинства, визначених законом. Закріплені законом правила судочинства — суттєвий компонент організації судової діяльності. їх повне виконання є найважливішою гарантією законності правосуддя. Правила судочинства формалізовані в таких кодифікаційних нормативних актах, як Кримінально-процесуальний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс та ін. Дотримання усіма судами України встановлених законодавством правил судочинства — неодмінна умова успішної діяльності судової системи України
Забезпечення Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції. Відповідно до Закону, що коментується, Верховний Суд України як найвищий судовий орган, крім здійснення правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, тобто формує єдину судову політику в масштабах усієї держави. Здійснюється де через дачу роз’яснень з питань застосування законодавства на підставі узагальнення судової практики і аналізу судової статистики. Формалізуються ці пояснення в постановах Пленуму Верховного Суду України.
Обов’язковість виконання на території України судових рішень. Відповідно до ст. 7 Закону, що коментується, судове рішення по справі, яке набрало чинності, набуває сили закону у конкретній справі і є обов’язковим для виконання усіма державними органами, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами на території України. В цьому дістає вияв така якість судової влади, як її повнота. Невиконання судових рішень може мати наслідком притягнення до різних видів відповідальності, навіть до кримінальної.
Єдиний порядок організаційного забезпечення діяльності судів. Питання про організаційне і ресурсне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції є одним з найважливіших елементів судової реформи, оскільки воно пов’язане із забезпеченням незалежності судів. Сьогодні ця функція щодо судів загальної юрисдикції, за винятком Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів, передана Державній судовій адміністрації України і її органам на місцях.
Фінансування суду виключно з Державного бюджету України. Це найважливіше положення закріплено у ст. 142 Закону, який коментується. Видатки на утримання судів визначені в державному бюджеті окремими рядками по всіх різновидах судів і їх ланках і не можуть бути скорочені у поточному фінансовому році. Надання статусу захищених статтям відповідному розділу державного бюджету, створення спеціального апарату організаційного забезпечення діяльності судів — Державної судової адміністрації сприятиме зміцненню єдності судової системи.
Вирішення питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування. Органи суддівського самоврядування являють собою важливий інститут забезпечення незалежності суддів, який активно впливає на процеси, пов’язані з організацією судів та їх діяльністю. До питань внутрішньої діяльності судів відносяться організаційне забезпечення судів і діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання, безпосередньо не пов’язані із здійсненням правосуддя. Органи суддівського самоврядування повинні сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів ї суддів, стверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в судову діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами в системі судів.