Біблія
- Автор: Библия
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Переводчик: Иван Семенович Левицкий
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Біблія». Краткое содержание книги:
Свою працю він розпочав в У 60-х роках XIX ст. До нього приєднався Іван Нечуй-Левицький. 1869 р. вони залучили до перекладу Івана Пулюя, відомого вченого-фізика, що мав глибокі знання з богослов'я. У 1881 р. Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові. Новий Заповіт у їхньому перекладі. Праця над Старим Заповітом тривала.
10 І, пославши, стяв Йоана в темницї.
11 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
12 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
16 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
18 Він же рече: Принесїть менї їх сюди.
19 І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
20 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
29 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
32 І як увійшли вони в човен, утих вітер.
33 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
35 І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
Вiд Матвiя 15
1 Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3 Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4 Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5 Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6 той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7 Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8 Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9 Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12 Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.