Закляття відьмака

Я кажу німцеві: «Це підробка! Бо справжнього Ольжиного хреста вкрали латиняни із нашої Софії, коли Ягайло в римську віру перейшов. І вивезли його прокляті зайди до Любліна! У каплиці домініканців він був. Одні купці мені… ну, не мені, а при мені розповідали!» Німець підняв пальця: «У вас його, може, й украли. Та до нас він дарунком перейшов. Нашим послам його сам Ягайло подарував!»

Я подумав, дивлячись на той хрест святий: «Та до якого часу нашим добром чужинці один одного віншуватимуть?!»

Далі він відкрив скриню. Маленька скриня. Вишневим оксамитом із середини оббита. А в ній чотири королівських вінці. Один золотий, дуже старої роботи. Німець каже: «Корона від Папи Інокентія угорському принцу Андрію. На ваші землі! Робили римські майстри. Золото угорське. Ще й, видно, більше золота сплатили Папі за освячення корони». — «Звідки вона у вас?» — «Лядський король Казимир подарував нашим лицарям у плату за війну на Волині проти Литви. Волинь нашу Гданська комтура не відбила у Литви, а от корону придбала! На ваші, рутенські, землі. Весь світ про вас, боговідступників, забув. Але ми, браття-хрестоносці, не забули!»

Він ще показав мені вінець гранчастий. Срібний, золочений. Пояснив, що, без сумніву, цей вінець теж із Русі. Бо такий самісінький вінець Казимир Великий подарував полоцькому костьолу. А ченці-домініканці його розрубали й вирівняли. Та й прикрасили свій напрестольний хрест по поперечині. Такий вінець з чотирма хрестами-лілеями на боках був, сказав німець, у київського князя Ізяслава. Бо Папа Римський освятив корону й надіслав до Києва. А по смерті Ізяслава його корону вірні латинському хресту люди повернули до Рима. А пізніше Папа віддав її ордену… Найгіршого золота, я це зразу зрозумів, була найпишніша корона. Цю робили орденські золотарі для перевертня Вітовта. Та, поки Папа освятив її, вовкулака Вітовт уже перекинувся!.. І ще одна корона для зайди!.. А четверта корона київського князя Ярополка. Цього князя київського у Римі коронував Папа Григорій XII… Отож, брате, порахуємо все, що я бачив. Два наші князі були вінчані й на королівство. Два наші киянини — Ізяслав і Ярополк — були ко-ро-ля-ми землі Київської. Тямиш? Двоє загарбників мали дістати корони на наші, руські, землі. І ще я бачив один вінець для королівни. Нашої королівни. Тільки ж хто вона була, володарка того вінця? Жінка Ярополка? Жінка Ізяслава? Чи, може, жінка Данила Романовича? А от поки що корону князя Данила ніхто не загарбав. Казали, що її переховують правовірні отці чи то в Холмі, чи то в Перемишлі, а чи, може, й у Любліні. А меч Данилів ляхи таки загарбали. Він у них на Вавелі в Кракові. І берло королівське його сина Лева там. Німці казали: Казимир Великий вперше найкоштовніші речі та знамениті клейноди галицькі всі вивіз до Кракова. Правда, й після нього тягли з Русі. Тягнуть і тягтимуть! Поки ми не пос-та-ви-мо свого справжнього київського короля!!!