Конкістадор

14

Каравела Кетцалькоатля

Кетца разом зі своїм нечисленним військом, яке поповнилось Кейко, знову сідали на корабель. Касик Уельви дотримав слова: він попросив королеву надати заморським гостям корабель, який у' змозі вмістити все, що Кетца обміняв на мореплавні карти: кілька кобил та жеребців, різноманітні типи карет та возів, колеса різноманітного діаметра та з різного матеріалу, засушені плоди, насіння і — мабуть, найнебезпечніше прохання — чимало зразків вогнепальної зброї. Відколи його вітали салютом з вогнепальної зброї, Кетца усвідомив небезпеку, яку несуть гармати та аркебузи. Обсидіанові мечі мешиків, їхні луки та стріли, списи та вправність у бою на кулаках — усе це було ніщо порівняно зі зброєю, яка здатна випускати залізні ядра з такою швидкістю та силою, що вони просто-таки розчинялися у повітрі. З іншого боку, громові спалахи вогню та диму можуть залякати військо, чиї методи залякування не йдуть далі, ніж бойове розфарбування та вигуки гуртом. Завдяки Кейко тепер він знав, що не має дивуватися цим чудернацьким спалахам, оскільки порох — речовину, що створювала вибух, — винайшов той самий народ, до якого буцімто належав Кетца, — мешканці Катаю. Ось чому, коли Кетца попросив наділити йому пороху та ядер, іспанці гадали, що він хоче поповнити бойовий запас, аби захищатися під час небезпечної подорожі на Схід, чи про чудасії колекціонера. Вантаж на невеличкій каравелі, якою наділили Кетцу, мав стати насінням, яке, виросши на мешикському ґрунті, дасть життя новій цивілізації. Ця цивілізація виросте з поєднання знань «мудрих людей» із цього й з того боку океану.