Година Бика [Ілюстрації Олександра Дмитрієва]

Самі земляни спочатку видалися жителям Ян-Ях надто серйозними й зосередженими. Їхня небагатослівність, несхильність до насмішкуватості й повне несприйняття будь-якого блюзнірства, постійна зайнятість і стримане вираження почуттів в очах балакучих, нетерплячих, психічно нетренованих тормансіан здавалися нудними, позбавленими справді людського змісту.

Лише опісля жителі Ян-Ях зрозуміли, що ці люди сповнені безтурботної веселості, породженої не легковажністю і невіглаством, а усвідомленням власної сили й неослабної турботи всього людства. Простота й щирість землян випливали з глибокого усвідомлення відповідальності за кожен вчинок і з витонченої гармонії індивідуальності, зусиллями тисяч поколінь приведеної у відповідність із суспільством і природою.

Серед них не було шукачів сліпого щастя, і тому не було людей розчарованих, які зневірилися в усьому. Були відсутні психологічно слабкі індивіди, котрі гостро відчувають свою неповноцінність і через це отруєні заздрістю і садистською люттю. На вольових і правильних обличчях не проглядалося ні розгубленості, ні настороженого побоювання, ні стурбованості про долю свою і своїх близьких, яка ізолює людину від ї побратимів.

Тормансіани не побачили жодної знеможеної нудьгою людини. Земляни усамітнювалися для роздумів, переживань, для відпочинку після щойно завершеної тяжкої праці. Але тимчасова нерухомість і глибокий спокій були готові в одну мить змінитися могутньою дією думки і тіла.

Живі видіння прекрасної Землі розбудили гостру, незнану раніше тугу в невеличкої купки землян, відрізаних від батьківщини неймовірною безоднею простору. Тормансіани намагалися не помічати нездоланну привабливість побаченого світу, вони переконували себе в тому, що їм показали навмисне підготовлені інсценування. Але гігантські охоплення, всепланетний масштаб видовища свідчив про правдивість стереофільмів. І, пересвідчившись у достеменності, жителі Ян-Ях перейнялися такою ж тугою, що й жителі Землі. Та причина цієї туги була інша. Тут, на вершині горба у фортеці грізних володарів, в оселі страху і взаємної ненависті, постало видовище казкового життя. Ніби їх підвели до широко розчинених воріт саду, де ніщо не приховувалось від їхніх жадібних очей і водночас було недоступне. А внизу тулилося багатомільйонне місто Центру Мудрості, назва якого звучала іронічно на курній і вбогій планеті.