Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
— Брешеш, — каже той із-за дверей. — Нечиста сила — Ворон — не занесе, а проте добрий молодець сам зайшов, та ще й пішки.
Змій подивився, а далі — одійшов.
Почали биться. Ударив Змій Івана Зорьового — той тільки погойднувся. Ударив Іван Зорьовий Змія, так п’ять голов і одрубав. А ще два рази як ударив — то й інші десять голов одрубав.
Жінка була рада — то з нечистою силою жила, а тепер за руського думає вийти.
Почали вони розпитуваться, а вона каже, що государська дочка, та й що тут їх не одна, а три 12.
— В мене, — каже, — Мідний дворець, у другої — Срібний, а в третьої — Золотий.
Переночував Іван Зорьовий і пішов до Срібного, убив теж Змія — тільки там двадцятиголовий.
Питається та середульша сестра у Івана Зорьового:
— А скільки ти в нас ночував?
— Одну ніч, — каже.
— Ні, — каже вона, — цілий рік, бо в нас на цім світі як одна ніч, то цілий рік показує.
Пішов до третьої у Золотий домок і питає у самої найменшої:
— Скільки голів у цього?
— Двадцять п’ять, — каже вона, — не подужаєш, то я тобі дам дві пляшечки з водою.
— Не треба мені, — говорить, — я й так подолію.
— Ні, на тобі їх. У якій вода гаряча, давай йому пить, то вода не сильна, а в якій холодна — сам пий, то сильна.
Прилетів Змій, давай вони биться. Позрубував Іван Зорьовий за п’ять раз усі голови тому Змію 13.
— Тепер, — каже вона, — буде од старого батька велика дяка. Ступай ти тепер до їхнього батька, попасеш його скотину три дні. Випасеш скотину, а батько хоч і сліпий, та зате здоровий; ну, ти за дяку нічого не бери од нього, а скажи:
«Дай мені оті три клубочки, що в тебе є в торбинці у льоху».
Попас той три дні, і слуги хваляться, що той гарно напас скотину — не голодна.
Дав йому три клубочки, бо тоді старий Змій здогадався, що вже синів нема на світі, ну й злякався, бо сам він уже сліпий — нічого не вдіє!
Прийшов той Іван Зорьовий до Срібного домочка й каже:
— Срібний домочок, скотися в клубочок!
Так усі й поскочувались.
Забрав Іван Зорьовий і повів царівен до тієї ями. Став він їх виправлять наверх. Каже Зорьовий до меншої:
— Послухаєш: чи вони мені добро мислять?
Богатирі не хотіли його витягать, а особливо Старий, бо, каже, «не дасть він мені жінки». А та, менша, написала записочку, прищепнула складаним ножем і опустила в цебер… 14
Пішов до того старого Змія.
— Прирай, як вийти на той світ, бо вб’ю.
— Приготов вола, бочку води та будеш мною правувать, а я тебе й винесу.
Як Зорьовий побачив, що там уже нема богатирів на Могилі, коли вилетіли, то взяв і вбив того Змія 15, а сам допитався до царя. Став у городі у старого коваля, щоб той найняв його.
— Та мені, — каже старий, — нема чого й самому їсти.
— Найми, а то ти будеш нещасний. Почали розпитуваться — яка в царя новість?..
Той і розказав, що от-то були пропали у царя три дочки, а тепер богатирі поодвойовували, хочуть жениться, та нема таких вінців, бо там позоставались.
Іван Зорьовий і посилає діда, щоб той ішов, брав у царя золото 16 та сказав, що зробить.
Прийшов дід — кував, кував, а той і каже
— Лягай спать!
Дід ліг, а Зорьовий вийшов у поле та до мідного клубочка:
— Мідний клубочок, розвернись у домочок! 17
Той розвернувся. Він увійшов, узяв вінці, знов домочок звернув у клубочок, ліг спать, а на другий ранок дід одніс.
І так він усім трьом вінці подоставав. Сама найменша й догадалась, що це він є, і сказала діду, щоб його наймит прийшов. Іван Зорьовий умився такою травою, що став дуже старий, та й пішов, а вона побачила й каже:
— Годі, Іване Зорьовий, жартувать.
Пішла до батька і розказала про все, що воно їм було.
Зарубав Іван Зорьовий Старого Богатиря, а самі поженились та й досі собі живуть.
1 Тут варіант змієборчої теми, яку так докладно розробляють билини, але зі своїми особливостями. Богатирі — брати-близнюки, один із них народивсь увечері, другий — опівночі, а третій — на світанку. Бій із Змієм відбувається не біля води (річки, моря), а під землею, тобто в Підземному царстві. Бій богатиря, сина Світанку (Зорьового), із Підземним царством — це символічне змагання світла й темряви, добра і зла.
2 Цей початок може бути пізнішого походження, принаймні з того часу, коли Тарас Шевченко писав про солдатських покриток. Постої російської армії в Україні сприяли деморалізації села, однак казка не осуджує солдата за те, що він покинув дівчину напризволяще.
3 Народне звичаєве право суворо карало жінок, які викидали своїх дітей. Водночас Т. Шевченко поставився до покриток із глибоким співчуттям. Немає осуду покритки і в казці, більше того, її вчинок героїзується, бо жінка народила богатирів. Мотив, що мати викинула сина, зустрічається і в українській билині «Сто сімдесят і один богатир» (див. далі).