Вільний світ
- Автор: Белимова Татьяна Валерьевна
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-7845-8, 978-966-14-7952-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Вільний світ». Краткое содержание книги:
«Мама померла ще в шістдесят третьому… у неї швидко розвинулася гіпертонічна хвороба. Шукала й чекала тебе до останнього».
Не пробачити! Мені – себе – самому – ніколи – не – пробачити! Ось вона – справжня ціна мого ситого теперішнього життя…
А Тонина мати її дочекалася! І Тоня навіть не побоялася поїхати «туди», у «совок». У вісімдесятому році – ніби на олімпіаду в Москву (тоді поблажливо пускали всіх, і навіть колишніх земляків). Але до Києва все ж не пустили. Довелося її майже вісімдесятирічну матір везти в столицю зустрітися з дочкою. Ось розгладжую рукою перем’яті світлини – Тоня вже їх такими привезла. На них вона ще нестара, красива жінка, а поруч двоє сільських вироблених дядьків – її менші брати – і вся висохла й виморена горем бабуся в хустині, ніби й справді Тонина бабуня, а не мати.
«А журавлі летять собі додому ключами. Плаче козак – шляхи биті заросли тернами».
А я наважуся повернутися вперше й востаннє лише в дев’яносто першому році, коли вже не існуватиме КДБ, як не існуватиме і країни, що породила його й решту каральних органів. Я приїду в Київ старим, немічним, смертельно хворим. У той самий Київ, який я покинув вісімнадцятирічним юнаком, щоб повернутися сюди сімдесятирічним дідом.
Тоня не приїде зі мною. Вона рано піде. Така вже, видно, доля (чи невблаганний закон буття) – завжди втрачаємо те, що найбільше боїмося втратити, те, що найбільше любимо, те, що найцінніше. Я надто довго прожив із Тонею, аби не взнати найбільшої її таємниці: вона – не – повинна – була – жити – поза – Україною (її ностальгія була навіть більшою за її внутрішні уявлення про Батьківщину). Вона думала, що сильна й усе здолає, що в неї є бажання й воля до нового, кращого життя. А насправді оці всі її спроби – писати вірші й публікувати їх у безкінечних діаспорних альманахах, членство в Союзі українок Австралії, членство в Союзі українських організацій в Австралії – були лише намаганням старанно замаскувати порожнечу, яку вона відчувала весь час нашого існування «тут». Я звик і прилаштувався до життя, вона – ні. Це зрештою її і спалило. Той вільний світ, якого Тоня так прагнула, став для неї справжньою в’язницею, яку вона носила в собі всі шістдесят років свого життя.
Геологорозвідувальна експедиція
Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б’юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.