Клас пані Чайки
- Автор: Пекарська Малгожата-Кароліна
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Видавництво "Школа"
- ISBN: 978-966-429-134-4
- Переводчик: Божена Антоняк
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Клас пані Чайки». Краткое содержание книги:
Переклад з польської Божени Антоняк
Ілюстрації Є. О. Житник
— О пані, це неможливо! — жартівливо, як завжди, втрутився Мацек, а Алекс розсердився, бо належав чи не до найбільших сплюхів у класі.
Та все було вирішено. О восьмій біля пам’ятника. У цьому сумнівів не було! Ось чому Каміла здивовано роззиралася довкола. За кілька хвилин зателефонувала до Малгосі, але в неї увімкнувся автовідповідач. Подзвонила до Мацека — те саме. Інших номерів вона не знала. Дівчина розчаровано озирнулася навсібіч. І раптом угледіла, що до школи біжить Чорний Міхал. Побачивши її, хлопець витріщився.
— Що ти тут робиш? — спитав він, відсапуючись. — Ти ж мала нині сачкувати!
— Я й сачкую! — відповіла вона, знизавши плечима.
— Справді? — глузливо запитав Чорний Міхал. — Цікаво… Сама? І як, класно?
— А тобі що?
— Ну чого психуєш? — миролюбно озвався хлопець. — Я просто питаю, бо вже майже дев’ята. Я запізно вийшов з дому й зрозумів, що запізнююся на історію. Мені здавалося, що ви домовилися зустрітися о восьмій.
— Що? — цього разу здивувалася Каміла.
І раптом пригадала, що коли недавно відбувся перехід на літній час, вона не переставила годинника в мобілці. Але як сталося, що вона проспала? Дівчина зітхнула. Не могла вирішити, що робити, куди йти. Шукати друзів у парку? Та й Міхал продовжував стояти поруч. Каміла ледь не розплакалася від розчарування. «Малгося, мабуть, дзвонила, а я не відповідала, то вони й пішли без мене».
— Чого стоїш, — озвався Міхал. — Ходімо до школи.
Каміла зітхнула вдруге. «Я їх уже не знайду», — подумала вона.
— А що в тебе там? — Міхал кивнув на її важкий рюкзак.
— Пиріг, сік, бутерброди, — почала перелічувати Каміла, проте не закінчила, бо Міхал зареготав.
— І чого б оце я іржала? — сердито глянула на нього.
Перед нею знову був той самий Міхал, зарозумілий, неприємний. А в неї ще сумніви якісь були…
— Та нічого. Дуже ти серйозно підготувалася, — розреготався Чорний Міхал.
У школі щойно почався урок історії. Обоє вирішили, що не зайдуть до класу посеред уроку й сіли на лавці в гардеробі. Помовчали кілька хвилин, а тоді Міхал озвався:
— Смачний цей твій пиріг?
— Угу.
Коли задзеленчав дзвоник на перерву, Каміла квапливо загортала пирога, майже чверть якого зникла в Міхаловому шлунку.
— Я нині не поснідав, — проказав хлопець із напханим ротом, щоб хоч якось пояснити свою ненажерливість.
Каміла знизала плечима: її це не обходило. Куди гірше, що вона вперше в житті зібралася прогуляти уроки, а прийшла до школи. «Малгося з Мацеком і решта, певне, парком бігають», — подумала вона, заходячи до класу. Як же Каміла здивувалася, відразу побачивши Малгосю!
— Я збиралася до тебе дзвонити, — мовила подруга. — Просто чекала перерви. Ми так розстроїлись, коли ти не прийшла, що вирішили йти до школи. Алекс, щоправда, заперечував, але ми з Мацеком не погодилися.
Коли згодом Чорний Міхал почав розповідати, як дорогою до гімназії зустрів біля пам’ятника Камілу з рюкзаком, удвічі більшим за неї, всі реготали. Навіть Алекс, який весь урок гнівався, що не вдалося сачконути з уроків, і малював у зошиті пістолети й черепи з підписом «Приб’ю Гоську й Мацека». А Міхал співчутливо погладив Камілу по голові й мовив:
— Ех ти, бідолаха!
Такими їх і побачила Кінга, яка саме повернулася до класу з бібліотеки.
Синець під оком
Того дня Каміла пообіцяла Олекові приїхати до нього додому. Взагалі вона рідко в нього бувала, та цього разу Олек занедужав на великодні свята, отруївся, об’ївшись різних ласощів. Але він у цьому нізащо б не зізнався!
— Гарячка, пронос і напади блювоти навіть слона з ніг здатні звалити, — заявив лікар, прописавши сувору дієту й наказавши два дні лежати в ліжку.
Камілі й хотілося поїхати до Олека, та водночас дівчина вагалася.
— Наче я роздвоїлася, — пояснювала вона Малгосі й Мацекові, коли вони втрьох поверталися зі школи. — З одного боку щось наказує мені їхати, а те інше «щось» нізащо не хоче! Часом я й сама не відаю, чого насправді хочу.