Відлуння у брамі
- Автор: Матвиенко Константин
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97344-1-9
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Відлуння у брамі». Краткое содержание книги:
— Гадаю, це може бути результатом дії на нього біоінформаційної речовини, — припустив Гордій.
— Або благословенням Триголоса, — зауважив Тарас.
— Чи його природними здібностями, — не втримався Северин від власної версії.
— А може, всі ці чинники подіяли разом? — Мечислав аж розсердився на те, що така проста ідея спала на думку йому — майже не обдарованому характерницькими здібностями.
— Тут йдеться про інше, — насупив брови Іван. — Олег застосував до простору лише один із можливих видів його трансформації. Він унеможливив вільний рух звукових хвиль, замкнувши їх колом. До речі, Олеже, а якісь заклинання ти вимовляв?
— Не знаю я жодних заклинань. Лише подумав, що було б добре, аби нас ніхто не чув — і зробив рукою невеличке таке коло, — пояснив наймолодший характерник.
— А як ще можна керувати простором? — запитав Мстислав, тамуючи почуття заздрості до побратима, якому унікальний дар дістався без жодних зусиль.
— Зараз поглянемо, — відповів Іван, від якого не сховався синів настрій. — Ходімо таки до басейну.
Виявилося, що басейн зайнятий — видр Людмил, перекидаючись у воді, насолоджувався там прохолодою, забризкуючи мармурові бортики та водостійкі акацієві лави побіля них. Протерши їх та поставивши в альтанку, куди не досягали бризки, що продовжував спричиняти життєрадісний Людмил, характерники посідали довкола квадратового садового столу.
— Олеже, — Іван поглянув на парубка, — уяви собі, що з навколишнього простору виокремлюється якась його частина, наприклад, обмежена цією альтанкою…
— Ні, не так, — у несподіваному запалі перервав його Назар. — Ось бачиш, Олежку, — він дістав з кишені мобільний телефон. — Цей предмет цілком матеріальний, має певну вагу та об’єм. Спробуй спочатку виокремити його з нашого простору і помістити в таке місце, де б час ішов швидше або повільніше.
— Це куди? — спантеличився наймолодший характерник.
— Існують теорії, за якими плин часу, як і течія річки, не є рівномірним. У ньому трапляються швидші і повільніші струмені, вирви і щось подібне до загат. Їх, відповідно, можна виявляти або й створювати!
— Спробуй сам, — підсумував Гордій. Він узяв у Назара телефон і поклав на стіл перед Олегом.
— Зроби так само, як у кондитерській, — підказав Мечислав.
Олег дивився на чорний апарат, який лежав на світлій деревині столу, і не розумів, чого власне від нього вимагають побратими. Куди він має запроторити цей телефон? Подумки спробував уявити собі, що воно таке за місце, де плин часу є швидшим — і наскільки швидшим? У потилиці щось ніби аж клацнуло від напруження, на мить потемніло в очах, а коли різкість зору відновилася, на столі було порожньо.
— Ну, ось бачите, — здавалося, Іванів голос пролунав буденно, навіть якось байдуже. — Вийшло.
— То куди ж, Олеже, ти подів телефон? — Тарас провів рукою по столу, переконуючись, що зникнення апарата не є зоровою галюцинацією.
— А давайте на нього подзвонимо, — запропонував Северин, дістаючи свій мобільник і натискаючи кнопку швидкого виклику Назарового номера. — Поза зоною, — він увімкнув гучний зв’язок, щоб усі почули, що «абонент перебуває поза зоною досяжності».
— А тепер, Олеже, спробуй повернути Назарові його власність — попросив Гордій.
— Я не знаю, як…
— Знав, як, м-м-м… — Мечислав не міг добрати слова, яким можна було б означити, що ж відбулося зі зниклим предметом.
— Словом: знав, як його заховати, то мусиш знати і як відшукати, — прийшов братові на допомогу Мстислав.
— Справді, Олеже, спробуй подумки дотягнутися до нього, — знову попросив Гордій, — і повернути сюди.
— Та я вже намагаюся, але нічого не виходить! — він знову відчув напруження у потилиці, — жодного результату.
Олег намагався повторити спроби ще й ще раз, але, окрім темряви в очах, ніяких інших наслідків вони не мали. Раптом парубок відчув, що у його ногу ткнулося щось мокре. Виявилося, що це Людмил, про якого всі забули, виліз із басейну і нишком пробрався під стіл. У зубах видр тримав… Гордіїв телефон. Здивований Олег узяв апарат до рук.