З воєнного нотатника
- Автор: Гальчевський-Войнаровський Яків
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Діокор
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «З воєнного нотатника». Краткое содержание книги:
Цю справу я рішив вияснити в розмові з Чеботарівим, без огляду на те, що багато був зобов'язаний Пулюєві.
Для Валійського в це тільки й грай: у Варшаві він розтрубив, що Чеботарів є агент таємної політичної німецької поліції. Його слова підтвердить Барвінський, бо чули вони цю новину не від кого-будь, а від німецького офіцера. Зрештою, яка різниця між Сушком, Пулюєм, різними націоналістами й Чеботарівим? Вони працюють у військовій розвідці, а Чеботаріву вільно працювати у політичній, коли б так було. Пізніше я вияснив, що Пулюй помилився. З Гестапо Чеботарів не мав нічого спільного.
Вигляд Варшави, хто її пам'ятав до війни, страшний, знищення велетенські. Цілі дільниці випалені вогнем, знищені бомбами й гарматними стрільнами. Ще не всюди усунуті барикади. Оминаємо їх другими вулицями. Будинки не мають шибок, всюди руїни. Вже кінець січня, а ще чути гар й сопух біля куп згарищ.
Особливо чудернацький вигляд має покручене залізо фабрик й заводів. Бачу стіни, на яких висять малі люстра й портрети, а в иншім місці, немов у повітрі, причепилася до стіни кахльова грубка. Чимало будинків загрожують завалитися і мають написи остороги. На розкішних колись вулицях — купи сміття, цегли, тинку. Хідники поторощені, з ямами…
Ще повно козлів зі звоями колючого дроту. Деякі вулиці мають глибокі стрілецькі рови. Населення несе на своїх обличчях сліди глибоких потрясінь. Колишня елеганція зникла. Всі кудись понуро спішать, з острахом оглядаються. Але молоде жіноцтво й польські панки… усміхаються до зустрічних вояків, інтригують їх, особливо ті, які вміють по-німецькі.
Лейтенант Пулюй пішов знову до комендатури на Краківськім передмісті й дістав нам "ордер" на одну кімнату в готелі.
Команда міста містилася в готелі "Брістоль", який не зазнав поважніших слідів війни. Наш готель на вул. Хмельній. Ідемо туди, щоб залишити свої речі, а потім Пулюй має відвезти майора Валійського до дому на Алею Шпітальну. Лишаємося удвох із Барвінським у холодній кімнаті.
Після короткого відпочинку йдемо прогулятися по Варшаві. Ввечері нас переступають жінки, ріжні панки й навіть підлітки й накидаються собою. По них видно, що проститутки стали недавно продавати себе, що внаслідок війни біда змусила до аморального провадження. Не були нам в голові дурниці після таборових переживань та моря людського лиха, хоча б у цій Варшаві.
Пригадую блискучу вулицю Маршалковську, Новий Світ… Згадав також свої колишні думки, коли думав, як буде виглядати Варшава по війні? Моя страшна візія здійснилася. З веселої, безжурної й зарозуміло-інтриганської столиці стала купа румовищ, а значіння Варшави змаліло, немов до повітового міста. Це кара Божа прошуміла в моторах у повітрі й на землі по цій грішній державі.
По довгій півторавіковій неволі доля дала щастя польському народові з неба, але поляки не зуміли його зберегти. Бувші раби у великопольській зарозумілості не стали панами своєї долі на довшу мету: психічно вони були рабами весь час.
Зустріч із Миколою ЧеботарівомРанком 26.І. я пішов шукати полковника Миколу Чеботаріва. В помешканні по адресі, яку я мав від Олександра Севрюка, не застав його: він жив на Алеї Єрусалимській.
Зустріч наша була дуже сердечна. Я не сподівався бачити його живим, а він боявся за моє життя в часі війни. Полковник Чеботарів оповів мені про своє страшне переживання в польській Мокотовській в'язниці, де пробув 3,5 роки в ізоляції на половині в'язничного пайка.
Старання про моє звільнення розпочав він через п. Олександра Севрюка в Берліні. Значить, не лейтенант Пулюй вибрав мене на підставі згадки мого прізвища через Барвінського. Згадав я, під умовою заховання мовчання, про те, що Пулюй назвав Миколу Чеботаріва "агентом Гестапо" в нашій присутності.
Це його дуже розгнівило. Він мені назвав кількох німецьких старшин, з якими був знайомий у Кеніґсберґу, коли його вони відбили по дорозі на Берестя і визволили з польських ланцюгів, як в'язня. З жодним представником Гестапо Чеботарів не знався й не мав у цьому потреби.
Щоб перевірити чи, правильніше, для підтвердження, Чеботарів закликав по черзі підполковника Барвінського й Валійського. Перший не сказав докладно того, що чув, а другий заперечив зовсім. Потім обидва напали на мене з докорами, пощо я сказав про слова Пулюя, який нас "визволив", полковнику Чеботаріву? Відповів їм, що мене з Чеботарівим в'яже 20-літня дружба й праця на користь України. Лейтенант Пулюй не мав підстави робити з нього того, чим він не є. Це не є жодне моє інтриганство, а звичайне вияснення справи. Мій обов'язок брати приятеля в оборону, коли хтось хоче його компромітувати.