Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Будівля, до якої ми увійшли, була величезна і майстерно зведена — блискучий зразок архітектури невідомої геологічної минувшини. Внутрішні перестінки були тонші за зовнішні стіни, однак чудово збереглися на нижніх поверхах. Складності лабіринту додавали різновисокі поверхи, притаманні усьому місту, і ми майже напевно одразу б загубилися, якби не позначали пройдений шлях клаптиками паперу. Спершу ми вирішили обстежити ветхіші горішні приміщення, а тому видерлися футів на сто вгору, туди, де просто неба руйнувалися кімнати, засипані снігом через відсутність даху. Ми підіймалися вгору, долаючи високі кам’яні плити з ребристою поверхнею, які повсюдно використовувалися замість східців. Кімнати, які нам траплялися на шляху, були найрізноманітніших форм і розмірів — від п’ятикутних і трикутних до цілком кубічних. Можна з упевненістю сказати, що, як правило, вони були завбільшки 30 x30 футів, а заввишки — двадцять, хоча траплялися й більші. Ретельно обстеживши горішні частини, ми поверх за поверхом спустились у нижні приміщення і незабаром виявили, що потрапили у нескінченний лабіринт, де кімнати й коридори переходили одні в інші та, вірогідно, вели до якихось безмежних територій поза цією спорудою. Циклопічна масивність і гігантські розміри усього, що нас оточувало, почали пригнічувати, а в обрисах, пропорціях, оздобленні й конструктивних особливостях цього немислимо давнього мурування вгадувалось щось глибоко нелюдське. З настінних зображень ми дуже швидко зрозуміли, що цьому жахливому місту вже багато мільйонів років.

Ми поки що не могли знайти пояснення інженерним принципам, за якими ці величезні кам’яні брили були урівноважені та припасовані одна до одної, хоча давні будівельники безумовно покладалися на можливості арки. У пройдених нами кімнатах не було геть ніяких меблів, і ця обставина підтверджувала припущення, що місто покинули відповідно до заздалегідь продуманого плану. Головною рисою декору була майже універсальна система барельєфів, які довгими горизонтальними смугами завширшки у три фути покривали стіни від стелі до підлоги і чергувалися із такої ж ширини смугами вигадливого орнаменту. У цього правила були винятки, однак вони лишень підтверджували його загальність. Втім, доволі нерідко низка гладких картушів[123] з чудернацьки розташованими групами цяток могла трапитися і серед орнаментальних смуг.