Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.
- Автор: Тинченко Ярослав Юрьевич
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-966-8201-94-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.». Краткое содержание книги:
Видання серії «MILITARIA UCRAINICA» здійснюється в рамках просвітницьких проектів Центру соціогуманітарних досліджень ім. В’ячеслава Липинського.
Поготовко Михайло Миколайович (8.11.1891-31.03.1944), підполковник, льотчик-дозорець. Уродженець с. Баранове Валкського повіту Харківської губернії. Закінчив Полтавське реальне училище, 1-е Київське військове училище (1.12.1914), вийшов до 30-го піхотного Полтавського олку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні; остання посада в полку — полковий ад’ютант. Після навчання у Військовій школі льотчиків-дозорців у Києві (16.12.1916) служив за цим фахом у 8-му корпусному авіазагоні, 1-му Туркестанському корпусному авіазагоні, брав участь у його українізації та переведенні 15.11.1917 до Києва. Останнє звання в російській армії — штабс-капітан. Нагороджений усіма орденами до Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та биндою, Георгіївською зброєю.
З 15.12.1917 — льотчик-дозорець 1-го Українського авіаційного загону, з яким увійшов до складу Гайдамацького коша Слобідської України, з 12.03.1918 — льотчик-дозорець та осавул 1-го Запорізького авіаційного загону (до вересня 1918 р.) 1.01.1919 призначений юрисконсультом управління Повітряного флоту УНР, 10.02.1919 — начальником господарчо-рахівничого відділу управління Повітряного флоту УНР. З 22.03.1919 — начальник загально-муштрового відділу управління Повітряного флоту УНР. Від 19.02.1920 перебував у Кам’янці-Подільському поза штатом. З 19.05.1920 — помічник начальника управління Повітряного флоту УНР, з 27.02.1921 — т. в. о. командира Учбового куреня Польової жандармерії Армії УНР. З 1923 р. мешкав на еміграції у Варшаві. Навесні 1940 р. очолив Український допомоговий комітет у Варшавській окрузі, виступав за створення українських частин у складі вермахту, був одним з ініціаторів створення Українського Визвольного Війська, загинув у Варшаві від кулі бойовика Армії Крайової. Похований у Варшаві на православному цвинтарі «Воля» (ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 68. — С. 103–104; Оп. 2. — Спр. 653. — С. 127; Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). — Львів, 2003. — С. 45, 251, 252, 258, 367; Прохода В. Записки непокірливого. — Торонто, 1969. — Кн. 1. —С.422).
Поготовко М. М., фото 1920-х років. З видання: Вісті братства колишніх вояків 1УД УНА. — Мюнхен, 1954. — Ч. 43–44
Пуза Євген, сотник, льотчик-дозорець. Походив із Закарпатської України. З лютого 1919 р. служив у Летунському відділі Галицької армії, з 10.04.1919 обіймав посаду авіаційного референта Державного секретаріату військових справ ЗОУНР. 25.05.1919 віддав наказ двом чи трьом українським літакам перелетіти на територію Чехословаччини. З 1920 р. мешкав у м. Берегові на Закарпатті (Франко П. Летунський відділ УГА// Літопис Червоної Калини. — Львів, 1937. — Ч. 11. — С. 9).
Рудорфер (Рудольфер) Франц (29.08.1897–1919), поручик, військовий льотчик. Народився у Відні, австрійський німець. Навчався у гімназії, 15.03.1915 вступив добровольцем до австро-угорської армії, згодом закінчив військову авіаційну школу, брав участь у повітряних боях на Італійському фронті, вважався одним з австрійських асів. 10.12.1918, уже як доброволець Галицької армії, відряджений до Летунського відділу, в складі якого брав участь у бойових операціях проти польських військ. 25.05.1919 на літаку «Ньюпор» 23 перелетів на територію Чехословаччини, а звідти повернувся додому (ЦДАВОУ. — Ф. 2188. — Оп. 2. — Спр. 136. — С. 15-зв 16).
Рудорфер Франц, фото 1918 р.
З видання: Albatros D.II & D.lll Oeffag, JaPo, 1998