Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота
- Автор: Дашкевич Роман
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Червона Калина
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота». Краткое содержание книги:
Спогади генерал-хорунжого Армії УНР про участь Січових стрільців у визвольній боротьбі українського народу на Наддніпрянщині 1917–1920 рр.
Крім артилерії під Львовом були ще панцерні авта Корпусу СС. В липні 1919., коли Українська Галицька Армія перейшла Збруч на Східню Україну, обидва гарматні полки лишилися і далі у складі УГА. Обидва полки СС брали участь у боях, поході і здобутті Києва 31 серпня 1919 р., а потім разом з УГА опинилися у так званім „чотирокутнику смерти”.
Артилерія Січових Стрільців у корпусі СС і офензива на Бердичів
1-ший гарматний полк під командою підполк. Михайла Кураха, у складі: 2-гої батерії СС, 7-ої легкої батерії СС і кінногірської батерії СС, 3-ій гавбичній полк СС під командою підполк. Олександра Голубаєва, у склад якого входили: 1-ша, 8-ма і 9-та легкі батерії СС, 5-ий полк під командою полк. Михайлова, у склад якого входили: ІІ-та, 13-та легкі батерії СС і 2-га далекострільна батерія були в Корпусі СС. Крім цих трьох полків брали участь у воєнних операціях Корпусу СС: 10-та легка батерія СС, 12-та легка батерія СС і кінна розвідка Гарматної Бриґади СС під командою сот. М. Пастушенка.
Штаб Гарматної Бриґади СС перебував у Корпусі СС.
По тритижневому відпочинку в Чорному Острові та околиці, в половині березня 1919 р„ті три гарматні полки СС і кінна розвідка переїхали залізницею з Чорного Острова через Тернопіль, Красне, Броди на фронт Січових Стрільців під Бердичів.
Корпус СС почав 19 березня 1919 р., офензиву на Бердичів. Стрільці зразу розбили совєтські війська у тому районі та швидко посувалися під Бердичів. За місто і станцію Бердичів ішли кільканадцять днів дуже завзяті бої. Дев’ять стрілецьких батерій промощували своїм вогнем дорогу наступу. Стрільці наступали, Совєти підтягали все нові війська і кидали в бій. 24 березня 1919 р. Стрільці здобули частину міста, але на другий день мусіли відступити. 26, а потім 29 березня Стрільці повели знову наступ на місто. Батерії приготовляли наступ піхоти. У цих боях за Бердичів Січові Стрільці втратили біля 1500 убитими і раненими. Згинули гам з гармашів хор. Ромашок Степан, один з перших 12 гармашів і хор. Колісниченко Євген. Вкінці Совєти кинули в бій свої найкращі війська — матросів. Міста Бердичева Стрільці таки не здобули. Почався відступ. Батерії дуже часто відступали останніми, прикриваючи піхотний відступ гарматним вогнем.
11 квітня совєтські війська підступили під містечко Полонне. По кілька-денній обороні містечка, довелося далі відступати на захід. При відступі положення було дуже прикре, бо совєтські війська обійшли праве крило Стрільців, тож, щоб рятувати ситуацію, 1-ий гарматний полк навантажив свої гармати у вагони, а гармаші, як вершники, під командою підполк. Кураха забезпечували праве крило Стрільців і прикривали відступ Корпусу СС до Шепетівки.
Бої за Шепетівку тривали довше як тиждень з різним щастям. Найзавзятіші бої були 12 і 13 квітня 1919 р. у цих боях брали участь усі батерії трьох полків і кінна розвідка.
Наступ поляків на Радивилів
У той час поляки дістали із Франції шість добре узброєних і вишколених дивізій під командою ген. Галера. Діставши таку допомогу, поляки почали відкидати УГА від Львова, а 15 травня 1919 р. почали загальний наступ проти галицької армії в Галичині, а проти придніпрянської на Волині. Січові Стрільці були зайняті боями коло Шепетівки і не знали, що діється в Галичині.
На станції Радивилів стояли потяги Гарматної Бриґади СС. Це було ціле постачання з великим артилерійським майном і — що важніше — стояли чотири потяги з гарматними набоями.
Штаб Гарматної Бриґади СС нічого не знав, що Штаб Дієвої Армії мав у пляні перекинути фронт на Поділля і що поляки загрожують залізничій лінії Красне-Броди. Штаб Дієвої Армії, який стояв у Здолбунові знав про ситуацію в Галичині. Штаб Дієвої Армії, знаючи, що поляки загрожують залізничій лінії Броди-Красне, покинув Здолбунів і від’їхав потягом у Галичину. Переїхав через станцію Радивилів, Красне і поїхав до Тернополя, але не повідомив, щоб ешельони з Радивилова виїхали за ним, бо зближаються поляки. Польські війська захопили неборонену станцію Радивилів на Волині коло Бродів. Там попало в руки поляків багато військових ешельонів. Попали в руки поляків і ешельони Гарматної Бриґади СС, у тому чотири потяги з гарматними набоями. Утрата цих ешельонів відбивалася дуже на боєзданости батерій, бо пропало не тільки різне майно, але пропали артилерійські набої. Пізніше не було чим стріляти.