Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
Річард підняв очі. Він відкрив рот, але під важким поглядом сестри Грейс не зміг вимовити ні слова.
— Я не одягну нашийник, — нарешті видавив він. — Я ніколи більше не одягну нашийник. Ні заради кого. Ні заради чого. Ніколи.
Сестра Грейс здригнулася, але нашийник не опустила. Вона була вражена:
— Ти відкидаєш мою пропозицію і Рада-Хань?
— Відкидаю.
Сестра Грейс зблідла. В очах її змішалися досада і жах. Вона повернулась до сестер Берні і Елізабет:
— Вибачте мене, сестри. Я зазнала невдачі. — Вона простягла Рада-Хань сестрі Елізабет. — Тепер все залежить від вас.
— Світло простить тебе, — прошепотіла сестра Елізабет і поцілувала сестру Грейс в обидві щоки.
— Світло простить тебе. — Сестра Верна зробила те ж саме.
Сестра Грейс повернулася до Річарда. Голос її був тихим:
— Нехай Світло завжди буде прихильним до тебе. Нехай прийде день, коли ти знайдеш свій шлях.
Не відриваючи від Річарда очей, вона струснула рукою, і раптом з рукава в неї вискочив ніж. Втім, він більше нагадував довгу голку, що стирчала з срібної ручки.
Річард відсахнувся, невловимим рухом вихопивши меч. Повітря наповнився чарівним дзвоном.
Так само стрімко сестра Грейс перехопила стилет і розверрнула вістрям до себе. Видно було, що вона вміє поводитися зі своєю зброєю. Як і раніше дивлячись на Річарда, вона встромила клинок собі в груди.
Темряву розірвав яскравий промінь. Здавалося, він вирвався з очей сестри. У наступну мить її бездиханне тіло впало на землю.
Річард і Келен в жаху відсахнулися. Сестра Верна схилилася над тілом і вийняла стилет з рани. Випроставшись, вона подивилася на Річарда.
— Ми попереджали — це не гра. — Сріблястий клинок зник в складках плаща. — Ти повинен поховати її сам. Якщо ти доручиш це іншому, тебе до кінця днів будуть мучити кошмари, породжені магією. Від них немає порятунку. — Сестри накинули капюшони. — Тобі було запропоновано допомогу в перший раз. Ти відмовився. Ми ще повернемося.
Вони попрямували до дверей і вийшли з дому.
Лезо меча уткнулось в землю. Річард дивився на мертву жінку, і по щоках його бігли сльози.
— Я ніколи більше не одягну нашийник, — прошепотів він швидше самому собі. Хто б мене про це не просив.
Втомленим рухом він підняв сумку і, діставши звідти невелику лопатку, причепив її до пояса. Потім перевернув сестру Грейс, схрестив їй руки на грудях і звалив тіло на плечі. Одна рука зісковзнула і повисла, хитаючись.
Голова закинулася, мертві очі були як скляні. На білій блузі чітко виділялася цятка крові.
Річард глянув на Келен. Очі його були каламутними від болю.
— Я поховаю її. Я хотів би зробити це сам. Келен кивнула. Річард штовхнув двері плечем і вийшов. Келен знесилено опустилася на землю і заридала.
10
Коли він повернувся, Келен сиділа, невідривно дивлячись у вогонь. Виплакавшись, вона сходила до Савідліна, розповіла йому про те, що трапилося, повернулася і тепер чекала Річарда.
Він сів поруч з нею і, обійнявши її, поклав голову їй на плече.
Вона зарилася пальцями в його волосся і міцно пригорнулася до нього. Вона розуміла, що треба щось сказати, але ніякі слова не йшли на язик.
— Ненавиджу магію, — нарешті прошепотів Річард. — Вона знову постає між нами.
— Ми не дозволимо їй. Ми обов'язково щось придумаємо!
— Чому вона вбила себе?
— Не знаю, — зітхнула Келен.
Річард дістав з кишені кілька цілющих лисків і сунув їх у рот. Він довго жував їх, дивлячись на вогонь, і обличчя його кривилося від болю.
— Мені хочеться втекти, але я не знаю, куди. Як можна втекти від того, що всередині тебе? Келен поклала руку йому на коліно.
— Я знаю, Річард, тобі важко говорити про це, але, будь ласка, вислухай мене. Магія сама по собі — не зло. — Він промовчав, і вона продовжувала:
— Зло — ті люди, які користуються нею в поганих цілях. Такі, як Даркен Рал. Я володію магією від народження. Мені довелося навчитися жити з усвідомленням цього.
Невже ти станеш ненавидіти мене через те, що я володію магією?
— Звичайно, ні.
— Ти любиш мене, незважаючи на це?
Річард замислився.
— Ні. Я люблю тебе такою, як ти є, і твою магію теж, бо вона — частина тебе. Саме тому вона наді мною не владна. Якби я любив тебе, незважаючи на магію, то не зміг би прийняти тебе такою, яка ти є. Тоді вона знищила б мене.
— Ось бачиш! Магія — не обов'язково зло. Дві найближчих тобі людини володіють магією — я і Зедд. Прошу тебе, послухай. У тебе є дар. І він називається даром, а не прокляттям. Це прекрасна, рідкісна річ. Вона може бути використана, щоб допомагати людям. І ти вже не раз це робив. Можливо, краще поглянути на речі з такої точки зору, аніж намагатися боротися з тим, від чого неможливо позбутися?