Вовк-тотем
- Автор: Жун Цзян
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7541-3
- Переводчик: Надія Кірносова
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Вовк-тотем». Краткое содержание книги:
Китай часів «культурної революції», середина 60-х років XX століття. Чень Чжень, представник молодої китайської інтелігенції, потрапляє у Внутрішню Монголію — одну з найвіддаленіших і самобутніх провінцій Китаю. Хлопець оселяється в юрті старого монгола Біліґа. Від нього Чень дізнається, що з давніх-давен монголи поклонялися вовку-тотему, який, за їхніми уявленнями, символізує перемогу духу над силами стихій, дає можливість існувати в екстремальних умовах. Поживши серед холодного степу, Чень Чжень поступово відкриває для себе дивовижний, але простий світ кочовика, побудований на протистоянні людей і вовків...
Чоло Бао Шуньґуя розгладилося від зморщок, і він сказав:
— Будемо вважати, що я сьогодні здобувся на пораду від лютих вовків. У боротьбі з природними лихами хоч прогноз погоди допомагає попередженнями, а в боротьбі з вовками хто може попередити про лихо? Наші люди тут, які приїхали з хліборобських районів, мають дуже обмежене уявлення про вовче лихо в дикому степу. У цьому випадку дійсно силами людини не можна було завадити, гадаю, якщо комісія «зверху» й приїде сюди на розслідування, вона також це зрозуміє, побачивши все.
— Ну, якщо вони розумні люди, то зрозуміють, — сказав Улзій.
— Приїдуть вони чи ні, а ми повинні організувати декілька походів на вовків, інакше наше пасовище незабаром стане їм їдальнею. Я замовлю в начальства більше патронів.
А трохи осторонь натовпу дискутували про щось кілька молодих інтелігентів. Колишній голова пекінської групи хунвейбінів[50] — «Східних пікетників» — Лі Хунвей, який мав лише неповну середню освіту, збуджено доводив:
— Вовки — справді класовий ворог, усі опозиціонери в світі — дикі вовки. Вовки такі жорстокі, що вбивають без ліку худобу, яка перебуває у власності народу! Якщо вони самі вбивають собі подібних, то ми тим більше повинні організувати маси на вбивство вовків і здійснити щодо всіх них диктатуру пролетаріату! Рішуче й докорінно винищити всіх вовків! А ще рішуче розкритикувати тих, хто співчуває вовкам, потурає їм і збирається годувати їх своїм тілом після смерті. Геть усі ці степові застарілі поняття, застарілі традиції, звичаї й звички…
Чень Чжень, зауваживши, що вістря критики спрямовується на Старого Біліґа, швидко перебив його:
— Це ти щось занадто розійшовся! Поділ на класи існує тільки серед двоногих тварин, а якщо долучити до нього й вовків, то тоді ти й сам не розбереш, до кого належиш — до людей чи до вовків. І ти не боїшся ставити на одну дошку з вовками великих лідерів пролетаріату? До того ж і люди вбивають собі подібних, причому таких випадків серед них набагато більше, ніж серед вовків. Тільки за Першу й Другу світові війни було вбито десятки мільйонів людей. Люди мали звичку вбивати собі подібних ще від часів пекінських синантропів, викопаних у Чжоукоудяні, так що по суті своїй люди набагато жорстокіші, ніж вовки. Ти б краще почитав книжки на цю тему!
Лі Хунвей аж зайшовся від люті, вихопив свій батіг і, тицяючи ним майже в ніс Ченю, зарепетував:
— Здумав похизуватися, який ти вчений?! Думаєш, ти кращий за інших?! А сам тільки й читаєш буржуазні та феодальні книжки! Гидота! Опіум! Видно, що на тебе твій батечко вплинув, але в школі ти й пискнути не смів, розкошував собі, аж виявилося, що в цьому відсталому місці ти почуваєшся, як риба у воді! Від тебе тхне «чотирма пережитками»!
Ченю кров прилила до голови, і він люто, що той вовк, кинувся до хунвейбіна, щоб стягти того на землю, однак згадав про вовчу терплячість, тому тільки зиркнув на кривдника, хльоснув двічі сам себе по повстяних чоботах, розвернувся й пішов.
Сутеніло, і молоді інтелігенти, які вже перейняли харчові звички скотарів — м’ясо й чай на сніданок і ситна вечеря — вже так зголодніли на морозі, що аж трусилися. Тож уся слідча група в складі її голів, чабанів та молодої інтелігенції посунула у зворотному напрямку за легким візком, на якому везли тіло вовка. Чень Чжень разом з Батом та Саацереном пішов шукати їхні дорогоцінні аркани, сподіваючись також знайти ще одного вовка, розчавленого копитами. Також він сподівався, що два відважних конопаси розкажуть йому ще щось про вовків та прийоми боротьби з ними.
7
«Наказувати моїм людям буде сірий вовк!»
Уранці шатро Огуз-хана яскраво освітилося ніби небесним світлом, і з того світла з’явився сивогривий вовк, який промовив до Огуз-хана: «…я бігтиму попереду». Коли Огуз знявся з табору і виступив у похід, він побачив, що попереду війська біжить сивогривий вовк. Великий воїн послідував за ним.
Коли після того Огуз-хан знову зустрівся з сивогривим вовком, той сказав йому: «Сідай на коня і їдь перед солдатами». Огуз-хан сів на коня, а вовк сказав: «Веди за собою воєначальників і солдатів, а я бігтиму попереду й показуватиму вам шлях».
Тоді хан сів на коня і за сивогривим вовком виступив у похід…