Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація
- Автор: Зінченко Ірина Олександрівна, Тютюгін Володимир Ілліч
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: ФІНН
- ISBN: 978-966-8030-47-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація». Краткое содержание книги:
В окремих розділах монографії розглядаються питання про визначення обставин, що виключають одиничний злочин у структурі множинності злочинів, а також з'ясовується місце одиничного злочину в системі інституту множинності злочинів.
Робота розрахована на суддів, працівників прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, науковців, викладачів, аспірантів та студентів юридичних навчальних закладів. Корисною вона буде і для всіх тих, хто цікавиться питаннями кримінального права та практикою його застосування.
Можна погодитися із таким поглядом на юридичну природу злочинів, що розглядаються, однак наступні висновки Є.В. Шевченка викликають заперечення. Так, на підставі визначення ознак злочинів з похідним наслідками, автор стверджує, що частина з них є складеними злочинами, тобто «в них кваліфікуюче похідне діяння, що утворює другий злочин, як би випливає із проміжного наслідку, що настав раніше, причому настав, виходячи з одного й того самого діяння особи. Прикладами таких складених злочинів є: умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК); проведення аборту особою, що не має спеціальної медичної освіти, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134 КК) тощо»[311].
Думка про те, що злочини з похідними наслідками є видом складених злочинів, у літературі не нова. На цьому наполягали В П. Малков. А.Д Горбуза. Ю.І. Ляпунов та інші вчені. Так. характеризуючи тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого Ю.І. Ляпунов вказував, що воно «складається із умисного тяжкого тілесного ушкодження і необережного вбивства, і у сполученні вони складають якісно новий єдиний злочин, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки»[312].
А.О. Пінаєв також писав, що конструюючи складені делікти законодавець не завжди чітко називає злочини при об'єднанні їх в один склад. «Найчастіше закон використовує таку термінологію, як «людські жертви», «загибель людей», «смерть потерпілого», «нещасні випадки з людьми», «тривалий розлад здоров'я», «тяжкі наслідки» тощо. Однак, загальновідомо, що під людськими жертвами, загибеллю людей і смертю потерпілого тут мається на увазі вбивство з необережності (ст. 119 КК), під тривалим розладом здоров'я — необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК), а під тяжкими та особливо тяжкими наслідками розуміється як вбивство або спричинення тілесних ушкоджень з необережності, так і необережне знищення чи пошкодження майна (ст. 196 КК)». Прикладом такого складеного злочину, на думку А.О. Пінаєва, є умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК). де законодавець об'єднав умисне тяжке тілесне ушкодження з необережним вбивством в один загальний склад, застосувавши модель ідеальної сукупності злочинів, передбачених ч 2 ст 121 і ст. 119 КК[313].
Подібні погляди можна зустріти і в наукових працях М.Г. Угрехелідзе. Хоча цей автор не розглядав злочини, що кваліфікуються за наслідками, як складені злочини, але так само стверджував що «будь-який делікт, кваліфікований за наслідками є складною конструкцією, яка складається із двох повноцінних і самостійних складів. Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть, передбачає умисне тяжке тілесне ушкодження плюс необережне вбивство, ... як перший, так і другий злочин у цю конструкцію увійшли в первозданному онтологічному вигляді без будь-яких змін»[314].
А.Д. Горбуза писав, що складений злочин представляє собою єдність двох відносно самостійних злочинних діянь основного (умисного) і додаткового (необережного), тобто фактично ототожнював складені злочини і злочини, що кваліфікуються за наслідками[315].
Т.Г. Черненко також не виділяє як окремий вид злочини, кваліфіковані за наслідками, називає їх злочинами із двома формами вини і вважає різновидом складених злочинів із врахованою законодавцем ідеальною сукупністю[316].
А.Г. Безверхов і І.Г. Шевченко відносять до складених злочинів умисне знищення або пошкодження майна, що потягло за собою смерть людини чи інші тяжкі наслідки, вважаючи, що своєрідність конструкції ч. 2 ст. 167 КК РФ (аналог ч. 2 ст. 194 КК України — авт.) «...полягає в тому, що законодавець як би зливає в один склад, юридично об’єднує два самостійних злочини, один з яких умисне знищення чи пошкодження майна, що потягло заподіяння значної шкоди, а інший — необережне спричинення смерті»[317].
Вважаємо, що всі вищенаведені точки зору суперечать не тільки ознакам складених деліктів, які нами розглядалися в попередньому розділі, а й не відповідають загальному поняттю злочину в кримінальному праві.
311
Див.: Там само — С. 37. Таку саму позицію займав і М.І. Бажанов, на думку якого злочини, кваліфіковані за наслідками в одних випадках можуть бути складеними, скажімо, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого; в інших — ні за яких умов не є такими, наприклад, зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки у вигляді самогубства потерпілої, оскільки самогубство самостійного злочину за кримінальним правом не утворює. (Див.: Бажанов М.І. Вказ. праця. — С. 24).
312
Див.: Ляпунов Ю.И. Вказ. праця — С. 48-49.
313
Див.: Пинаев Л.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга І «О преступлении». — X., 2001. — С 135-136.
314
Див.: Угрехелидзе М.Г. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. — С. 89-90.
315
Див.: Горбуза А.Д. Смешанная форма вины по советскому уголовному праву. — Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — М., 1972. — С. 10-12.
316
Див.: Черненко Т.Г. Вказ. праця — С. 28.
317
Див.: Безверхов А.Г., Шевченко И.Г. Уничтожение и повреждение имущества: вопросы истории, теории, практики. — М.: Юрлитинформ, 2010. — С. 137-138.