Книга про причини

Найвідомішим і найвпливовішим мислителем арабомовного світу є Ібн Сіна (Авіценна) (980—1037). Дитинство і юність Авіценни пройшли у Бухарі, столиці перської династії Саманідів. Він розпочав своє навчання з дуже раннього віку, студіюючи Коран, арабську літературу, арифметику і, крім цих традиційних предметів, — право, медицину та філософію. У своїй автобіографії він стверджує, що юридичні і медичні студії розпочав у 16-річному віці. За його власними свідченнями, найскладніше йому було опанувати «Метафізику» Арістотеля (Авіценна прочитав її сорок разів, знав текст майже напам'ять, але все одно не міг зрозуміти намір Арістотеля: чи його «Метафізика» досліджує буття як таке, чи вона є трактатом з теології). Розв'язати цей сумнів йому допоміг трактат аль-Фарабі з метафізики. Авіценна купив цей трактат випадково на книжковому ринку за дуже низьку ціну (продавцеві конче потрібні були гроші й він погодився продати книжку практично за безцінь). Читання метафізичного трактату аль-Фарабі дозволило Авіценні досить швидко зрозуміти головні наміри Арістотеля. Його радість із цього приводу була настільки великою, що наступного дня він роздав великі пожертви бідним і дякував Аллаху за дивовижний дар розуміння. Що ж він зрозумів, що викликало у нього таку бурхливу радість? — Думка про те, що метафізика є наукою про буття, про суще як таке. «Буття», або «суще» (тут коректно вживати ці слова як синоніми) лежить в основі кожного інтелектуального акту. Втім, «буття» у первинному і строгому сенсі можна приписати лише тому, що не може не існувати, що існує саме по собі (ens a se). А це є Бог. Тома Аквінський, коли вчитиме про Бога як про esse per se subsistens, посилатиметься якраз на ці формули Авіценни[42].