Яр [uk]

Скіфська держава 107 р. до н. е. під володарюванням царя Скілура — не централізоване, з чіткою вертикаллю влади утворення, яке могло б пишатися своєю могутністю. Це був не досить міцний, змінний у своєму складі союз племен, з багатьма династіями і вождями. Сум'яття влади викликало ще й те, що деякі царі мали по кілька десятків синів. Як одного з синів Скілура — Савмака зобразив В. Гладкой в історичному романі «Базилевс» (Донецьк, 1995), відштовхнувшись від напису на монеті. Це досить цікавий твір, динамічно написаний. Молодий Савмак потрапив у полон, був у рабстві гребцем на кораблі, коли втік, потрапив у Пантікапей, де зробив військову кар'єру. Дізнавшись, що Савмак — син скіфського царя, його спочатку прихистив, а потім возвеличив цар Боспору Перісад V. Роман закінчується передднем повстання. До речі, Савмак уже був головним героєм роману В. Полупуднєва «Повстання на Боспорі», який вийшов друком у 1960-х роках. Перові цього автора належить і двотомний роман «Мітрідат» — про ці ж події історії нашого Причорномор'я.

На відміну від часів Дарія, про скіфський період 110-105 рр. і особливо про життя грецьких міст-полісів, того ж Боспорського царства, збереглося досить відомостей. Згадаємо лише класичну і досі працю М. Ростовцева «Скіфія і Боспор» (Л., 1925), наукові дослідження С. Жебелєва, В. Струве, М. Автономова та багатьох інших.

І. Білик, як сам зауважив, приступаючи до нового історичного твору, скрупульозно продумує його концепцію і вивчає розкладку геополітичних сил навколо предмету свого зображення. Так було і при створенні роману «Цар і раб» (1992). На той час Боспорське царство, зі столицею Пантікапея (нині — Керч) сусідило на півночі зі скіфськими племенами. Його унікальне географічне положення здавна викликало заздрість царів понтійського царства (столиця Синопа, нині Синоп), яке було могутніше і розвивалося динамічніше, але на територію обох царств — і на Боспорське, і на Понтійське уже «поклала око» могутня Римська імперія. Ще будуть затяжні війни Понту і Риму, а зараз лише римські сенатори, дипломати і купці більше як вивідники і розвідники приїжджають до цих земель. От і прибув до Боспорського царства Публій Сцевола, сенатор і легат, за тодішньою термінологією, один з «володарів світу». І привіз він свого сина, щоб одружити його на дочці царя Перісада V. І таким способом «приростали» землі Римської імперії. Публій Сцевола, автор восьмитомної праці «Про цивільне право», фактично має жертвувати своїм сином в ім'я держави. На зустрічі з Перісадом побачив він Савмака, молодого ефеба, заручника від скіфського царя, який живе тут на особливих умовах, одержавши державницьку освіту і в наставниках маючи царського літописця Полікрата. І коли повстали дві сотні рабів, Савмак, рятуючи дочку царя Вероніку, умовив Перісада відпустити їх на волю. Цар оголосив його деспотом, тобто найближчим і найшановнішим царським родичем, і першим евпатридом, фактично наступником трону. А рабів, які збунтувалися, звелів потім виловити і розіп'ята на хрестах, як це робили в Римі. Але Савмак іменем царя Перісада зупинив розп'яття рабів, відправивши їх у каменоломні.