Гуляш із турула

Жертвами угорського смутку й небажання жити стають у першу чергу овочі — синонім свіжості, здоров’я і легкості. Овочі треба вбити, вполювати, наче звіра. Все живе, що містить у собі вітаміни, потрібно ретельно випотрошити, втопити в оцті або задушити в заправі зі смальцем і борошном. Угорська варіація на тему зеленини представлена так званим фьозелейком[11], однією з головних страв швидкої кухні. Фьозелейк робиться з гарбуза, капусти, зеленого горошку, шпинату, сочевиці, квасолі або картоплі. Густа маса, що нагадує супермаркетівські пакети з холодильників, подається як окрема страва, якої вистачить на повноцінний обід. Ця нібито вегетаріанська страва готується на смальці, а нерідко до неї кидають котлету або смажену ковбасу. Наскільки фьозелейк є самодстатньою категорією, настільки решта проявів угорської вегетаріанської кухні складається зі смажених або панірованих шампіньйонів, цукіні чи баклажанів, що подаються з так званим «мішаним додатком», тобто смаженою картоплею з рисом плюс татарський соус. Часто під заголовком «вегетаріанські страви» у меню можна знайти смаженого тунця або так звану морську рибу, назва якої залишається абсолютно невідомою навіть для самого кухаря. А взагалі, хіба це може бути м’ясо — така собі риба з моря або з консервної банки?

У прототипній версії угорська кухня — це гуляш-суп із казана, паприкаш із курки і палаючі млинці Ґунделя. У нормальній версії — бульйон, індик по-київськи, смажений твердий сир. Ну і в пролетарській версії — кишка або ковбаса, що їсться навстоячки в м’ясному магазині або на продуктовому ринку. Тут майже кожен м’ясний магазин має в куті високі столики, за якими навстоячки можна з’їсти свіжозасмажену гурку, тобто кишку у версії кров’янки або з печінки. До цього — груба скиба хліба, гірчиця, маринований гострий перець, капуста або огірки; на жаль, уже не можна до цих делікатесів узяти (як це було ще недавно) пива або паленки. Такий обід вартістю в кількасот форинтів з’їдається в самий полудень з одноразової тарілки, прикритої папером, просяклим гірчицею і оцтовим маринадом. Страва сприяє філософській рефлексії, але якщо з’їсти трохи забагато, то почнеться депресія.

На розі Москва тейр і Дейкан утцо знаходиться мій улюблений м’ясний магазин. Я згадую про нього, як тільки подумки повертаюсь у дитинство. А там — ідеально просмажена гурка, вмочена в гірчицю, вприкуску з маринованим перцем. Вона смакує, ніби якесь славне тістечко з чаєм у якомусь художньому творі. Згадана гурка при цьому не запускає машину інших можливих спогадів, не перетворюється в імпульс для написання якогось багатотомного епосу, бо і не знати насправді, що можна тут більше пригадувати: магазин на розі Москва тейр і Дейкан утцо вже поза часом — як поза втраченим, так і поза віднайденим. Я бачу тільки 49-й автобус, що проїжджає кожні десять хвилин, і якщо він з’являється у вікні магазину вже втретє, це означає, що я знов завис у власних думках, стоячи біля гурки. Вже навіть не пригадаю, які саме думки так захопили мою голову.