Заїр

Я допиваю шоколад, дивлюся на годинник, розумію, ще рано, аби втішатися приємним відчуттям, що я знову становлю частину людства. Протягом якихось хвилин я втішаю себе мрією, що Естер зараз увійде в оті двері, ступаючи по гарних перських килимах, підійде, сяде поруч зі мною, нічого не кажучи, викурить сигарету, подивиться на внутрішній сад, а потім візьме мене за руку. Минає півгодини, й півгодини я вірю в історію, яку щойно вигадав, аж поки до мене доходить, що це чергова маячня, не більше.

Я вирішую не повертатися додому. Підходжу до конторки адміністратора, замовляю номер, прошу дати мені зубну щітку, дезодорант. Готель переповнений, але адміністратор іде мені назустріч і зрештою я вселяюся в чудовий номер-люкс із видом на Ейфелеву вежу, виходжу на терасу, з якої можна милуватися дахами Парижа, дивлюся на освітлені вікна, яких із настанням ночі стає все більше, на родини, що готуються до святкової вечері – адже сьогодні неділя. І потроху мене опановує те саме відчуття, яке я вже пережив на Єлисейських Полях: чим гарніший краєвид, тим нещасливішим і жалюгіднішим я себе почуваю.

Я не дивлюся телевізор, не замовляю вечерю. Сідаю на терасі та ретроспективно переглядаю своє життя – життя юнака, що мріяв стати знаменитим письменником і раптом побачив, що реальність зовсім інша: я писав мовою, якою майже ніхто не читав, у країні, де, як казали, читачів немає. Батьки переконували мене вступити до університету (якого завгодно, сину, головне – одержати диплом, бо без диплома ти на цьому світі – ніхто). Я збунтувався, подався блукати світом в епоху хіпі, зрештою познайомився з одним співаком, став писати слова до музики й несподівано для самого себе почав заробляти грошей більше, аніж моя сестра, яка послухалася поради батьків і вивчилася на інженера-хіміка.

Я написав чимало віршів для пісень, мій співак здобував усе більшу популярність, я купив собі кілька квартир, зрештою посварився зі співаком, але на той час зібрав уже досить грошей, щоб прожити кілька років не працюючи. Уперше одружився з жінкою, яка була старшою за мене, і багато чого мене навчила: уміння кохатися, уміння керувати людьми, вона навчила мене розмовляти англійською мовою і спати до полудня. Але зрештою ми розлучилися, бо вона дійшла висновку, що я «емоційно незрілий і готовий побігти за кожною дівкою з великими цицьками». Потім я одружився вдруге і втретє, з жінками, котрі, як я вірив, допоможуть мені здобути емоційну рівновагу. Я справді здобув те, чого прагнув, але відкрив, що омріяна рівновага неминуче приводить за собою глибоку нудьгу.