Пригоди барона Мюнхаузена
- Автор: Распе Рудольф Эрих
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: “ВЕСЕЛКА”
- Переводчик: Тютюнник Григор
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Пригоди барона Мюнхаузена». Краткое содержание книги:
Потім я підбіг до куріпок, сполохав їх і вистрелив.
Куріпки знялись одна по одній, і мій шомпол пронизав одразу всіх сімох. Усі сім куріпок упали до моїх ніг!
Я підняв їх і здивовано побачив, що вони смажені!
Зрештою, інакше й бути не могло: адже мій шомпол дуже нагрівся від пострілу, і куріпки, нанизавшися на нього, не могли не засмажитись.
Я сів на траву і тут-таки усмак пообідав.
ЛИСИЦЯ НА ГОЛЦІ
А вжеж, кмітливість – найголовніше в житті, і не було в світі людини, кмітливішої від барона Мюнхаузена. Одного разу в російському дрімучому лісі мені трапилась чорно-бура лисиця.
Шкура цієї лисиці була така гарна, що мені стало шкода псувати її кулею чи шротом.
Не гаючи й хвилини, я вийняв кулю з рушниці і, зарядивши її довгою шевською голкою, вистрелив у цю лисицю, а що лисиця стояла під деревом, голка міцно пришпилила її хвіст до стовбура.
Я неквапом підійшов до лисиці і почав стьобати її нагаєм.
Вона так очманіла з болю, що – повірите? – вискочила із своєї шкури і втекла від мене голісінька. А шкура дісталась мені ціла, не попсована ні кулею, ні шротом.
СЛІПА СВИНЯ
Еге ж, багато траплялося зі мною усяких дивних пригод!
Пробираюсь я одного разу крізь гущину дрімучого лісу й бачу: біжить дике порося, зовсім ще невеличке, а за поросям – превелика свиня.
Я вистрелив, але, на жаль, схибив.
Куля моя пролетіла якраз між поросям і свинею.
Порося завищало і шаснуло в ліс, а свиня стала на місці як укопана.
Я здивувався: чому й вона не тікає від мене? Але, підійшовши ближче, зрозумів, у чому річ. Свиня була сліпа і не бачила дороги. Вона могла гуляти лісом, лише тримаючись за хвостик свого поросяти. Моя куля відірвала цей хвостик. Порося втекло, а свиня сама, без нього, не знала, куди їй іти. Безпорадно стояла вона з кінчиком поросячого хвоста в зубах. Тут мені набігла блискуча думка. Я схопив цей хвостик і повів свиню до себе на кухню. Бідолашна сліпа слухняно плентала за мною, думаючи, що її, як завжди, веде порося!