Сотенний «Бурлака»
- Автор: Вятрович Владимир
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Год: "Літопис"
- Жанр: История
Электронная книга - «Сотенний «Бурлака»». Краткое содержание книги:
Навчання відбувалося в Альпах, в таборі за 30 кілометрів від австрійського міста Гакештайн. "Інструктори окремих предметів, - згадує про перебування на вишколі Щиґельський, - були німці, які викладали частково польською, частково чеською мовами. Команди і накази були українські. Ступені (ранґи) не вживалися, а тільки функції. Навчали наступних предметів:
1. топографія (теоретична і практична);
2. зброєзнавство;
3. заняття з диверсій (напади на поліційні пости, мінування, зв'язок);
4. бойові заняття;
5. дисципліна;
6. стрільба з автоматів і метання ручних ґранат". [43]
Після закінчення вишколу, десь 23 липня 1939 року, леґіонерів було відправлено до Східної Словаччини. З початком Другої світової війни, 2-3 вересня, український відділ, загальною чисельністю 600 вояків, виступив в напрямку Стрия у складі 15-ої німецької армії генерала В.Ліста. [44] Проте, безпосередньої участі в боях підрозділ не брав. Дійшовши до Самбора, його вояки, в зв'язку з окупацією Західної України Червоною Армією, змушені були повернутися до Сянока. Тоді ж, у вересні, леґіон було переформовано на військово-поліційні частини «Веркшуц» (охорона промислових об'єктів) та «Баншуц» (охорона залізниць).
5.
В листопаді 1939 року в Закопаному Володимир Щиґельський вступає до української поліції, і вже 25 числа того місяця його приділяють до станиці села Команчі Сяноцького повіту. [45] 1 січня 1941 року він переїжджає в Балигород на посаду заступника начальника української поліції в цьому містечку. Через два місяці його направляють на навчання до поліційної школи в Перемишлі, де він навчався протягом шести тижнів. Серед предметів, які повинні були засвоїти слухачі школи, були наступні: адміністраційна служба жандармерії, кримінальне право, дисципліна, поліційні приписи, кримінологія, зброєзнавставо, військове навчання. [46] В середині квітня 1941 року, закінчивши поліційну школу, Володимир повертається до Балигороду. Саме там він познайомився з працівницею однієї з торгівельних організацій містечка Теодозією Тріцєцькою. Молоді люди покохали один одного. Як згадує сестра Теодозії Ольга, що тоді проживала з нею, Володимир навіть приходив під вікна їхнього будинку, співаючи під ґітару серенади для своєї коханої. [47]
Четвертого жовтня 1941 року відбулося весілля Володимира Щиґельського з донькою священника Теодозією Тріцєцькою 1922 року народження. [48] Цій щасливій події життя майбутнього сотенного УПА передували й певні труднощі. Зокрема, священник, як згадує Ольга Тріцєцька, не хотів давати молодим шлюбу, зважаючи на надто молодий вік жениха - 20 років. [49] Ймовірно, саме тоді довелося Володимирові зробити себе на рік старшим, назвавши датою свого народження 8 серпня 1920 року.
[43] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.8-9.
[44] Szczeniak A. Szota W. Вказ. пр. - С.67; Motyka G. Вказ. пр. - С.39.
[45] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.9.; Wasnorczne zeznanie. Rzeszуw, dnia 1.11.48. // The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency Counter-Insurgency in Ukraine Box 79 "Протоколи допитів Володимира Щиґельського-«Бурлаки»".
[46] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.10.
[47] Спогад Ольги Рапко про Володимира Щиґельського. Записав Володимир В'ятрович 16 лютого 2000 р. в м. Львові. - С.1.
[48] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.11.
[49] Спогад Ольги Рапко. - С.1.