Чужа
- Автор: Нестеренко Володимир «Адольфич»
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5283-4
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Чужа». Краткое содержание книги:
Усі сміються, і Малюк з ними.
ГИРЯ
Але провіз?
МАЛЮК
Провіз. Заховав у черевики, під устілки, на кордоні погребували ритись… Монголу розповів — той сміявся.
ШУСТРИЙ
Що Монгол сказав?
МАЛЮК
Сказав, що треба розробляти очко, в житті знадобиться. (Усі сміються.) Він мені сказав, а я тобі кажу, про всяк випадок.
Сміх.
Міська метушня. На віддалі — Малюк розмовляє по телефону-автомату в Празі.
Коротко розмовляє, потім повертається до машини, яка стоїть поряд.
ГИРЯ
Ні, пацани, жити тут гарно, але народ дивний… Якісь вони всі тут дезики.
СОПЛЯ
Хто?
ГИРЯ
Дистрофіки. З патлами, з сережками.
ШУСТРИЙ
І тьолки страшні. Недаремно наші тварюки сюди працювати їздять.
МАЛЮК
Є й хороші. Тільки вони з росіянами не їбуться, гребують.
ШУСТРИЙ
Ні хуя собі?! Як це — гребують?
МАЛЮК
А так ось. Тут на тьолку, що з росіянами вештається, — дивляться, як у нас на звірячу підстилку або на тих, які з неграми їбуться…
СОПЛЯ
Бля, охуїли вони тут, давно пизди не отримували.
МАЛЮК
Росіян вони бояться. Різниці не роблять, росіяни — українці, всі росіяни. Як в Москві чеченів бояться — це ми налякали, з Монголом. Вони спочатку борзі були, як бариги з базару, — а потім уже й на стрілки приходити не наважувались, якщо знали, що з нами буде стрілка.
Кав’ярня. Пацани сидять за столом, щось замовляють, офіціант йде із замовленням. Люди за сусідніми столиками, зачувши російську мову, розраховуються і йдуть або пересідають. Через кілька хвилин у кав’ярні навколо столика з пацанами утворюється санітарний кордон з вільних столів.
МАЛЮК
Ну що, все зрозуміли?
ГИРЯ
Так. Підори вони тут усі.
СОПЛЯ
Гарно ви їх налякали, досі сцються.
МАЛЮК
Ну, сцються не сцються, а нам звідси звалювати довелось… Хоча, інші працюють. Полохають офіціантів.
ШУСТРИЙ
Чому офіціантів?
МАЛЮК
Тому що вони нахабні спочатку, а потім, як на нього наїдеш, готові на чотири кістки впасти. Як бариги чи офіціанти.
ШУСТРИЙ
Шнирі. (Він відверто розглядає красиву блондинку в кінці залу. Та відводить погляд.)
МАЛЮК
Глухий номер. у них тьолки ведуться на красенів таких… Ну… Знаєте, з патлами, танцюристів усяких. Як у порнусі — надрочить хуй і знімається. (Голосом Рашпіля.) Додіки, це ж все табірні додіки, педерасти.
Пацани тихо сміються.
ШУСТРИЙ
Ведуться тьолки на підорів? Тьху, блядь. І страшні до того ж.
СОПЛЯ
Треба би нашим цю країну назад забрати, мозок їм вправити.
МАЛЮК
Яким нашим?
СОПЛЯ
(сміється)
Рашпілівцям, яким же ще…
ШУСТРИЙ
І мова у них підорська якась.
МАЛЮК
Мова смішна. Не мило, а мидло, не літак — літадло, машина — возидло.
ШУСТРИЙ
Прикольна мова. А повидло як?
Голосно сміються, бармен і офіціант, що стоїть біля шинквасу, дивляться на них.
БАРМЕН
(тихо, офіціанту)
Російське бидло.
Літній чех, що непомітно сидить біля шинквасу, встає й прямує до пацанів. Іноземець — із вусами й сивиною. Одягнений франтувато. Тим не менш це і є Карасик. Кілька секунд на ідентифікацію.
КАРАСИК
(тихо)
Привіт, босота.
МАЛЮК
Це ж треба — не впізнав тебе, Карасик. Багатим будеш.
КАРАСИК
Дякую. Ми ж незнайомі були. Талію ламаєш?
МАЛЮК
Жартую.
КАРАСИК
Сміюсь. Давайте розходитись, вам ще багато зробити потрібно сьогодні. Передусім, пацани, кишки, що на вас, — на смітник. Гроші є — йдіть у крамницю і купіть там нормальне шмаття. У цьому ходити не можна, поліцаї заїбуть. Ви без справ приїхали?