Артеміс Фаул. Розум проти чарів

Досі ви вже, певне, здогадалися, що задля досягнення своєї мети Артеміс Фаул ладен був зайти вельми далеко — себто не просто залетіти на край світу, а й зважитися на щонайвідчайдушніші витівки. Але що ж то за така мета була в нього? Який химерний задум міг змусити його гайнути на протилежний край землі, аби напосістися на стареньку п’яничку-фею? Відповідь вкладалася в одне слово: золото.

Артемісові пошуки розпочалися ще за два роки до змальованих вище подій, а саме, коли він уперше захопився мандрівками по Інтернету. Він швидко знайшов там найтаємничіші сайти, присвячені викраданню людей інопланетянами, зустрічам з НЛО та взагалі всьому надприродному. Але найдужче його зацікавили повідомлення про існування Чарівної Раси.

Перебігаючи очима гігабайти даних, він знаходив сотні посилань на фей, ельфів, спрайтів тощо — відомості чи не з усіх країн світу. В кожній мові існувала своя власна назва для Чарівного Народу, але Артеміс нітрохи не сумнівався: йдеться про одну й ту ж саму загадкову расу. В кількох бувальщинах згадувалася й Книга, яку повинен був носити кожен представник цього таємничого племені. То була мовби їхня Біблія, що, здогадно, викладала історію їхньої раси й перелічувала заповіді, якими ці створіння мали керуватися у своїх тривалих життях. Звісно, написана була Книга гном’ячою мовою, то був чарівний, зачарований текст, і тому ніхто з людей ніколи не зміг би «розкусити» її зміст.

Артеміс, однак, гадав, що за допомогою сучасних комп’ютерних технологій Книгу все-таки можна перекласти. А вже як буде в його руках пЬреклад, відразу можна буде й скористатися тайнами цілої нової групи істот. «Пізнай ворога свого» — отаке було Артемісове гасло. Тож він з головою поринув у вивчення проблеми, аж поки склав величезну енциклопедію всякого ельфо-, гномо— та феєзнавства. Але цього виявилося не досить. І тоді Артеміс умістив у Міжнародній Мережі оголошення: «Ірландський підприємець заплатить велику суму в доларах СШ А за зустріч із ельфом, спрайтом, лепреконом, піксі чи з будь-яким іншим представником Чарівного Племені». І посипалися пропозиції — спочатку все фальшивки, аж поки, нарешті, інформація з міста Хошіміна відшкодувала всі розчарування.

І, либонь, Артеміс був єдиним з усього людства, хто міг максимально скористатися з цього свого здобутку. По-перше, він усе ще плекав дитячу віру в чари, а по-друге, цю його віру підкріплювала доросла рішучість їх використати. Якщо хтось із людей і міг позбавити Чарівний Народ частини його магічного золота, то цим кимось був тільки Артеміс Фаул-другий.