Версола. Книга 2. Мисливець 04M
- Автор: Залевский Сергей
- Серия: Версола #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийне видавництвоСтрельбицкого
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Версола. Книга 2. Мисливець 04M». Краткое содержание книги:
— Я на нижньому рівні, їх тут декілька — зліва від твого транспорту ліфт — рухай туди, сама нижня кнопка, окрім мене там нікого не зустрінеш.
Віктор з побоюванням розглядав розкриту кабіну ліфта: узявши до уваги загальний стан ангара і все навкруги, у нього виникали нехороші підозри з приводу надійності механізму, що мав його спустити вниз, про що він і сказав загадковому співрозмовникові. Біомозок запевнив гостя в повній функціональності і надійного ліфта і додав, що у разі чого, поруч є аварійна шахта зі сходами, і гість може скористатися нею, якщо механізм йому не подобається. Їхав недовго, судячи з усього, рівнів тут було всього п'ять або шість — проїжджаючи повз черговий, звертав увагу на те, що не чутно ніяких звуків, тільки шум від ліфта — тільки на передостанньому по рахунку рівні почувся якийсь слабкий звук, поки проїздив його. Нижній рівень зустрів тишею і товстим шаром пилу, де до однієї з дверей від ліфта вели дивні сліди — можливо їх залишили механізми або той же ремонтний робот згори. До речі та штука була круглою приземкуватою платформою на шести невеликих колесах, а ось згори встиг помітити безліч шлангів або щупалець по виду. Розгледіти тоді пильно його не вдалося, оскільки механізм спритно пірнув в тінь з потоку світла прожекторів його всюдихода, які він вимкнув, коли покинув його борт і закрив машину… цей «багаторукий» робот не вселяв хлопцю довіри.
— Ох ти ж мамо рідна… — відсахнувся мисливець, коли увійшов і побачив своїми очима місцевого «шефа» — ти випадково не брат професора Доуеля…. попереджати потрібно… у мене ранима психіка, уф, який жах!
Об'єкт ТТ-13.62-04М, як повністю називався біомозок бази, був відрізаною головою невідомого гуманоїда, зануреною в каламутну рідину, що заповнювала куб із стороною біля півметра. Голова була жахливого синюшного відтінку, як у мерців, замерзлих, або втоплених — очей не було, як і вух, але з усіх отворів стирчали блискучі шланги (чи кабелі), що йшли з куба кудись вгору в стелю кімнати. Поряд з кубом знаходилася ще одна конструкція, яка навівала землянинові думки про медицину і медичні прилади: прозорий циліндр з множиною дрібніших усередині по розмірах, кожен з яких також мав свій шланг чорного кольору, що йде в куб з головою. Турист налічив усередині великого шість маленьких, з яких п'ять були порожніми, і тільки в шостому було трохи рідини блідо-рожевого відтінку. Уся конструкція була забезпечена подібністю контрольної панелі, де зараз горіли всього два вогники, і обоє були червоними, причому один світився постійно, а другою блимав хаотично.
— Ну ось ми і познайомилися, людино, як ти і хотів, особисто — пролунав голос їх стелі, а хлопцю здалося, що голова в розчині сіпнулася — як враження, готовий до продуктивного спілкування, розумний?
— Яка гидота! — зреагував на перше питання мисливець — що ти там з приводу продуктивності натякав? І хто це тебе…
— Вегари — перебив хлопця місцевий розумник — по крайній мірі, вони себе так називали.
— Ве… що? Чи хто? — не зрозумів останньої фрази наш герой — можна детальніше?
— Я дав відповідь на твоє непоставлене питання: раса, яка створила мене, займалася тут генетичними експериментами з метою поліпшення і посилення свого виду. Останній корабель з їх представниками відбув з системи майже триста оборотів планети назад.
— Стоп-стоп, яких оборотів: навколо осі — брехня, люди тут давно вже! Чи…?
— Чи! Природно, я маю на увазі обороти навколо місцевої зірки — ви називаєте це словом «рік». До речі, якщо цікавить, що це є за зірка, то я…
— Ні, не цікаво — відрізав чоловік — світить собі і світить, навіщо мені знати, скільки їй мільйонів або мільярди років, або який у неї спектральний клас — мені і без цієї інформації нормально жити. Давай там далі, по цих вегарах — це корисніша інформація.
Потім біомозок ще довго розповідав гостю історію трьох рас, що намагалися колонізувати цю планету: розповів про самовпевнених творців своїх, що переоцінили свої сили і недооцінили природу і її можливості і ресурси. Потім підкинув трохи інформації про другу спробу колонізації через сто років після результату вегарів — ці протрималися катастрофічно мало, ганебно втікши від місцевих звірів. Потім спантеличив хлопця розповіддю про те, що він спостерігає за расою людей з першого дня їх появи в системі і може з упевненістю сказати, що такими темпами людство ніколи не вивчить планету до кінця.