Омріяний Рим

Просто в цьому й полягає найбільша відмінність сучасних грошей від римських: римські монети мають ясне й чітке політичне послання, а європейські — казна-що.

Біда єдиної європейської валюти в тому, що невідомо, хто за нею стоїть, а отже, невідомо, у чиїх інтересах її використовують. Це може вилитись у масштабні проблеми, якщо між різними країнами (наприклад, Німеччиною та Італією) надалі триватимуть суперечки щодо оптимальної території єврозони.

А передусім зображення на монетах означають, що євро не має жодної політичної чи пропагандистської цінності. «Чий це портрет та ім’я?» — питає Ісус, дивлячись на римську монету. І хоча існували монети й без зображення імператора, щоразу, коли хтось простягав руку в очікуванні платні, то отримував саме портретик Цезаря. Таким був римський світ.

Монета відігравала поважну роль у вашому житті, і це лише підкреслювало важливість особи Цезаря. Цезарева необмежена влада надавала цінності монеті з його ликом.

А що, коли Цезар не всемогутній? Що, коли Цезаря скинути? Що, коли Цезар є цілковитим йолопом?

Природним плодом роботи римської системи було те, що, коли особа імператора втрачала свою цінність, монета також знецінювалася. Траплялося й навпаки: коли валюта проявляла ознаки інфляції, вважалося, що винен у цьому не хто інший, як імператор.

Як писав Епіктет: «Чий лик зображено на тому сестерції? Траянів? Бери. Неронів? Викинь».

Досі ми з вами розглядали систему, створену Августом, і аналізували той неймовірний спосіб, у який він здобув та узурпував владу, проголосивши себе імператором. Ми побачили, як його влада поширилася по всій імперії. Сподіваюся, мені вдалося переконливо показати вам, як колись ставали римлянами, а також як саме й чому виникало це бажання, на противагу тому, як сьогодні люди не бажають бути європейцями. Ми побачили, як запаморочливий успіх римської системи управління послугував натхненням для багатьох амбітних правителів у подальші віки. Не слід, одначе, забувати про нищівну поразку, якої Вар зазнав від Армінія, до того ж — що варвари нікуди не поділися. Ми захоплюємось Августом за моторошну логічність його системи, у якій він посідає чільне місце, проте не забуваймо, що обмаль його наступників дотягнулися до рівня його генія. В останній частині книжки навздогін за великим Едвардом Ґіббоном саме час простежити найважливіші передумови занепаду й остаточного краху Римської імперії — революційної події, яку народи землі запам’ятали назавжди, відчуваючи її наслідки дотепер.