Республіка Шкід

«У четвертому відділенні стояв нестримний регіт. Затихаючи в рот п'ятого чи шостого коржика і облизуючи жирні пальці, Японець на втіху товаришам показував, як Сова входить з порожнім блюдом у квартиру і як Вікмиксор, наперед смакуючи приємність од ситного сніданку, сластолюбно потирає руки.

— Ось, їж, будь ласка, Вітенько. Он скільки я тобі, синочок, напекла, — шамкав Японець, передражнюючи стару. І, витягуючи свою худу шию, витріщуючи очі, зображав зляканого, приголомшеного Вікмиксора…

Хлопці, хапаючися за животи, давилися від сміху. У всіх блищали і очі, і губи. Але в цьому сміху чулися й тривожні нотки. Всі розуміли, що витівка не мине даром, що за злочином ось-ось настане й покарання.

І тут хтось помітив новачка, який, насупившись, стояв біля дверей і без тіні посмішки дивився на те, що відбувалося. Тільки у нього не блищали губи, тільки він не доторкнувся до коржиків Сови. А тим часом багато хто бачив його біля дверей кухні, коли стара виходила звідти.

— А ти чого гав ловив? — спитав у нього Циган. — Ех ти, роззява! Невже жодного коржика не встиг поцупити?!

— Ану вас к чогту, — пробурмотів новенький.

— Що?! — підскочив до нього Горобець. — А це ж через чому к чорту?

— А тому, що це — хамство, — червоніючи, сказав новенький, і губи в нього затремтіли. — Скажіть — гегої які: на стагу напали!..

У класі стало тихо.

— Он як? — похмуро сказав Циган, підходячи до Пантелєєва. — А ти йди до Віті — накоти.

Пантелєєв промовчав.

— Ану, йди — спробуй! — наступав на новачка Циган.

— Наволоч, така! Лягавий! — заверещав Горобець, замахуючись на новенького. Той схопив його за руку й одштовхнув.

І хоч одштовхнув він не Японця, а, Горобця, Японець дико зарепетував і скочив на парту.

— Громадяни! Увага! Тихо! — закричав він. — Братки! Небувалий випадок в історії нашої республіки! В наших рядах опинилась ангелоподібна особа, черниця в штанях, пепіньєрка з інституту благородних дівиць…

— Ідіот, — крізь зуби сказав Пантелєєв. Сказав неголосно, але Японець почув. Маленький, вічно червоний носик його ще більше почервонів. Кілька секунд Єошка мовчав, потім зіскочив з парти й швидко підійшов до Пантелєєва.

— Ти що, друже мій, проти класу йдеш? Вислужитися хочеш?

— Хлопці, — повернувся він до товаришів, — ні в кого не лишилось коржика?

— У мене є один, — озвався запасливий Окраєць, витягуючи з кишені пожмаканий і обліплений тютюновою трухою коржик.

— Ану, дай сюди, — сказав Японець, вихоплюючи коржик. — Їж! — подав він його Пантелєєву.

Новенький одсахнувся і щільно стиснув губи.

— Їж, тобі кажуть! — почервонів Єонін і сунув коржик новенькому в рот.