Веселий ярмарок

— Е ні, тату! — став він між мною і шафою.— Лупцювати паском непедагогічно.

— А чим — педагогічно? — крикнув я.

— Взагалі бити дітей не можна,— твердо сказав син.

— Як це — не можна? Мене батько лупцював — от і люди з мене вийшли.

— То були інші часи. А тепер лупцювати дитину не рекомендується, щоб не завдати їй психічної травми, аби не відштовхнути її від себе, щоб не створилася між батьками і дітьми смуга відчуження.

— Хто тобі такого наговорив? — ледве оговтався я від подиву.

— От ти не слухаєш передачі по радіо «Для вас, батьки»? А я слухаю,— продовжував він.— І знаю, що дитина дуже вразлива істота. Її залякати — раз плюнути. А залякана дитина, врешті, виросте у заляканого громадянина. А заляканий громадянин нашому суспільству не потрібний...

— Але й такі, що не визнають ніякої дисципліни, теж не дуже потрібні,— зупинив я потік його красномовства.

— Найстрашніше те, що дитина може після такого покарання,— кивнув він у бік шафи, де лежав пасок,— назовсім замкнутися в собі. Про це у відривному календарі писалося. Ось я візьму і замкнуся — що ви тоді з мамою робитимете?

— Гаразд,— сказав я,— ти мене переконав. Цього разу я не братиму пасок. Обмежимося іншим — ти не будеш виходити на вулицю, аж поки не вивчиш усі уроки. Затямив?

— Я затямив,— сказав син,— а от чи знаєш ти, що позбавляти дитину свіжого повітря — це не тільки непедагогічно, а й шкідливо для здоров'я? Як писав лікар у «Вечірці», такі непродумані дії батьків можуть мати трагічні наслідки. Позбавлена повітря дитина втрачає сон, апетит, худне і, може статися, потрапить до лікарні.

— Ну, тобі лікарня не загрожує, ти в мене хлопець нівроку,— не без гордості зауважив я.

— Як стверджує той лікар, хвороба підкрадається непомітно,— заперечив він.

— Що ж,— сказав я,— тоді ти на весь цей тиждень позбавляєшся солодощів. Жодної цукерки!

— Ні в якому разі,— злякано запротестував син.— Як писалося в журналі «Здоров'я», зловживання солодким так само небезпечне, як і повна відмова од нього. Хіба ти не знаєш, що солодке — це вуглеводи, а дефіцит вуглеводів в організмі порушує білковий обмін, що може призвяюти до повного розладу всіх життєво важливих функцій.

— Не троба розладу,— погодився я.— На перший раз обмежимося морозивом. Жодної копійки на морозиво не одержиш! Принаймні протягом двох найближчих тижнів.

— Тату, даремно ти так,— скрушно похитав він головою.— Ти ж бо знаєш — молоко я не вживаю, молочних продуктів типу сиру, сметани, кефіру не їм. А в молоці стільки вітамінів і елементів, без яких організм, як пише журнал «Здоров'я», не може обійтися. Тож морозиво — єдиний продукт, через який мій організм може сприймати щось молочне...

Знесилений педагогічними дебатами, я опустився в крісло і спробував зосередитися.

— А може, ми тебе позбавимо телевізора? Хоча б на кілька днів? Матимеш час, щоб краще вчити уроки,— несміливо запропонував я.

— На жаль, і цього не можна робити,— зітхнув син.— Саме в телевізійній передачі «У сімейному колі» йшлося про те, що телевізор — джерело інформації, і забороняти дітям дивитися телепередачі — означає спричиняти їхнє інтелектуальне відставання.