![Зібрання творів у 12 томах. Том 2 [Hurtom.com] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/8/8/4/3/zibrannya-tvoriv-u-12-tomah-tom-2-hurtom-com-download.jpg)
Зібрання творів у 12 томах. Том 2 [Hurtom.com]
- Автор: Украинка Леся
- Серия: Зібрання творів у 12 томах #2
- Язык: украинский
- Жанр: Классическая поэзия
Электронная книга - «Зібрання творів у 12 томах. Том 2 [Hurtom.com]». Краткое содержание книги:
Агні, розкинувши пломінь, пече, пожирас ростини!..
Дай нам, Агні, товариство хоробре й багатство щасливе, дай нам хорошу сім’ю і великі достатки!
ГІМН ПРО ПЕРЕМОГУ ІНДРИ НАД АГІ 15 [R. V. 1, 32]
Маю співати про ту перемогу, що вчора одержав Індра-стрілець. Переміг він Агі, розділив усі хвилі, визволив він з гір небесних потоки... І ринули води...
Як до обори корови біжать, так летять вони в море... Індро! Подужавши первістня хмар, ти розбив єси чари тих чарівниць, народження дав сонцеві, місяцю й зорям! Перед тобою твій ворог зника... Індра вдарив на Врітру, то ж найхмарніший був ворог. Потужним смертельним
перуном
він йому тіло розбив. Мов підтяте сокирою древо, долі простягся Агі. Наче прорвана гребля, лежить він, водами вкритий, а там тії води утішили серце,
Врітра колись їх держав у своїх величезних обіймах, отже, Агі подоланого давлять вони і стискають.
Кидають вітри турботні, буйні тіло Врітри, і води топлять його, він тепер така річ, що і назви нема їй!..
Соп, вічний сон покрива тепер ворога Ііідрн!..
ГІМН ДО СОНЦЯ IR. V. 1, 50]
Сонце святе, що все віда, встає перед поглядом світу, коні блискучі несуть його. І перед сонцем, оком світовим, зникають, як злодії, темрява й зорі. Промені, наче палкії вогні, освітили живучих.
Сурія, прудкий їздець! ти нам світло приносиш, сяевом небо сповняєш! Перед богами ти сходиш, перед людьми, перед небом, всі бачать тебе і дивують.
Ти очищаєш, від лиха борониш! Ти світлом вкриваєш землю і люди, а небо й повітря ти ним заливаєш.
Міряєш ночі і дні, споглядаєш створіння наземні.
Сім ясних коней твій повіз везуть, о Сурія, боже! Боже-споглядачу, маєш вінець ти з проміння над чолом, їде твій повоз, сім коней упріг ти у ярма окремі. Вглядівши сяйво твоє, що блищить після темряви ночі, падаєм ниць: ти найвищий з богів! Ти найкращеє світло!
0 доброчинець, зійшовши сьогодні високо на небо, тугу з серденька мого прожени, а з лиця мого блідість. Кидаю блідість пташкам лісовим, щоб мені не марніти, а жовтяницю на жовтії квіти я кину.
Син Адіти встав потужний,— він ворога мого поборе!
Сам же не маю я сили змагатися з лихом жерущим.
ГІМН ДО НАЙВИЩОГО ДУХА PRAMATMA.
[R. V. 10. 1291
Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру ні неба, що покривало усе те, чого не було ще?
Де було скриго таємне? У хвилях? В безодні?
Смерті й безсмертя тоді не було; і ніщо ис ділило темної ночі від ясного дня, і жило тоді тільки «Все» неподільне, а в ньому ніщо не жило.
Отже, і все, що було. Його темрява крила, мов океан, безпросвітна. І «Все» було скрите глибоко, скрите в самому собі, і вродилось воно, і зростало під своїм власним теплом. Тож найперше кохання «Все» прийняло, бо кохання — духовного світла
. первісток.
В думці міркуючи, мудрії Ріші 16 почули той зв’язок, що то єднає буття з небуттям. Але де ж був той промінь, що то побачили Ріші? Чи був він вгорі, чи в безодні?
Впало насіння, і сили зродились; внизу — народження, сила і воля — вгорі. Але хто теє знає?
Хто jk нам повідав те, звідки взялися світи всі безкраї? Адже пізніше, ніж тії світи, всі боги народились.
Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки той сам, з кого повстали безкраї світи,— чи створив він, чи не творив їх,— він бачив усе з високості, він певне знає усе; а може, і він не відає?..
ПОГРЕБОВІ ГІМНИ
[R. V. 10, 18]
Все має чергу свою: по житті і смерть приходить.
Хай же сей поклик, що ми до богів посилаєм тепера, буде почутий. Ми ж будьмо веселі, танцюймо, будьмо щасливі і дбаймо, щоб довше прожити.
А від помершого долі я бороню всіх живучих, хай в його путь жоден з люду сього не відходить, хай всі живуть по сто літі Міртйо 17 в яму закиньмо. Жінко, іди в ту господу, де маоп свій ьл< догнивати.
В дітях, що він полишив тобі, знайдеш небіжчика свого.
Ти була гідна дружина тому, з ким навік заручилась.
Сей сагайдак у руках у помершого — міць наша, сила
і слава.
зоставшись,
будьмо одважними людьми, щоб з ворогом гордим
змагатись.
Ти ж повернись до землі, до широкої, доброї неньки, що розстелилась широко... О земле, розкрийся!
Будь ти до нього лагідна та добра, сховай його кості! Вкрий його, земле, як шатою мати вкриває дитину.
Землю я сиплю на тебе тепера, копаю могилу, щоб твоїм костям спокійно, вигідно лежати.
Предки глядітимуть гріб сей. Йама 18 тут зробить оселю.
II
IR. V. 10, 14]
Підеш, одійдеш від нас тим шляхом, що по ньому ходили наші батьки! Ти побачиш богів двох величних владарів Йаму й Варуну, що наші подання приймають.
15
І л д р а — бог неба, Агі або В р і т р а — чорна хмара.
16
Ет ер — повітря. '
17
Смерть.
18
Й а м а -1 а т а, певне, бог, що живе на тім світі, бог померших Душ.