Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди
- Автор: Харрис Джемма Элвин
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-0858-2, 978-617-12-1306-7, 978-617-12-1309-8
- Переводчик: Юрий Гриценко
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди». Краткое содержание книги:
Якщо ти маєш бінокль або навіть невеликий телескоп, це найкраща можливість побачити Місяць. Тіні будуть довгими та темними: вони справді підкреслюють усю драматичність Місяця. Він всіяний величезними кратерами, спричиненими падінням космічного каміння у перші дні існування Сонячної системи. Місяць не має атмосфери, щоб вирівняти свою поверхню, і ці шрами збереглися у первісному вигляді.
Повня – це коли Місяць сяє найяскравіше, на противагу Сонцю. Це не час виймати телескоп! Але можеш подивитися на «обличчя Місяця» без телескопу. Ти зможеш побачити його «очі», «ніс» та «рот». Це темні, наповнені лавою сліди, утворені внаслідок астероїдного граду, від якого Місяць постраждав 3,8 млрд років тому. І досі щороку може статися щось фатальне. Орбіта Місяця – під кутом відносно Землі, та іноді, в повню, він може потрапити у тінь Землі. Блискуча повня затемнюється або зникає. Лячне видовище!
Це дивовижно, але Місяць міг би сяяти набагато яскравіше, якби був світлішим, тобто краще відбивав світло.
Астронавти, які літали на Місяць на «Аполлоні» у 1960-х та 1970-х роках, були здивовані тим, яке темне каміння на Місяці.
Ніл Армстронг, перша людина, чия нога ступила на поверхню Місяця, писав, що той був кольору «фліктс». Якщо ти думаєш, що це вигаданий колір, маєш рацію! Письменник, який подобався Нілові Армстронгу, вигадав це слово, щоб описати темний, болотно-коричневий колір, який досі не мав назви. Тож Ніл вирішив, що слово «фліктс» ідеально описує колір Місяця.
Звідки беруться океани?
Якщо подивитися на Землю з космосу, побачимо прекрасну блакитну планету, та більша частина блакитного кольору – це океани. Насправді океани займають більшу поверхню Землі, ніж суходіл, тому на нашій планеті дуже багато води. Звідки ж вона взялася?
Науковці не впевнені, але вважають, що якась частина води надійшла ізсередини планети, а якась – із зовнішнього світу. Ще до народження планет та навіть Сонця, 4,500 млн років тому, Земля була схожа на завихрену хмарину з газу та пилу, яка містила також воду. Звісно, уся ця космічна маса зліплювалася у грудки. Що більшими були грудки, то більше вони притягували грудки довкола себе, і все це закінчилося утворенням цілої сонячної системи планет із Сонцем усередині.
Але залишилося дуже багато решток, ніби будівельного щебню, який падав та руйнував новонароджені планети, ніби з величезного автомату для гри в пінбол, утворюючи масивні кратери, схожі на ті, які ми бачимо на Місяці, та нагріваючи поверхню Землі так сильно, що будь-яка вода, мабуть, википіла б.
Що сталося далі – комети також почали громити Землю. Комети – це великі брудні сніжки, зроблені з льоду, тож, приземляючись, вони танули на Землі, утворюючи океани.
Ще більше води, що застрягла у камінні всередині Землі, вийшло на поверхню за допомогою вулканів.
Склади усе це разом, помнож на мільйони років, і вуаля – ось тобі океани.
До речі, те, що воді потрібно десь розливатися, – зовсім інша історія. Океани займають гігантські басейни, схожі на осілі ванни, що розташовані на набагато нижчому рівні, ніж континенти, що їх оточують. Ось чому континенти Європа, Азія та Америка дуже повільно рухаються поверхнею Землі – приблизно в такому самому темпі, в якому ростуть твої нігті. Коли два континенти роз’єднуються, між ними простягається простір, який перетворюється на широкий басейн океану, наприклад Атлантичного або Тихого, що готовий наповнитися водою. Коли два континенти зустрічаються, іноді вони зсуваються між собою так сильно, аж поки між ними не зникне океан.
Могутні Гімалаї сформувалися таким чином: дві частини континенту зсувалися все ближче та ближче, аж поки не проковтнули океан між собою, а потім стислися настільки, що утворили гору Еверест та всі інші високі гори неподалік.
Чому равлики мають мушлю, а слимаки – ні?
Що ж, насправді, деякі слимаки мають мушлю. Серед них – деякі хижі слимаки, яких ми бачимо дуже рідко, бо вони проводять більшу частину життя під землею, поїдаючи дощових черв’яків. Їхня мушля зменшена до крихітної лускоподібної пластини, що вкриває верхню частину тіла, ніби кумедний маленький капелюшок!
Отже, межа між слимаками та равликами досить нечітка. І равлики, і слимаки – це молюски із сімейства черевоногих. Але равлики еволюціонували до зручної портативної капсули на спинах. Це забезпечує захист від маленьких хижаків, але, що важливіше, дозволяє виповзати у сухий світ. Мушля захищає тендітне вологе тільце равлика від пересихання на сонці та вітрі, а також вона вкрита товстим шаром слизу, який при висиханні утворює вхід до мушлі, що називається «епіфрагма».