Повернення Тарзана
- Автор: Берроуз Эдгар Райс
- Серия: Тарзан [uk] #2
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- ISBN: 5-301-01232-0
- Переводчик: Юрий Владимирович Покальчук
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Повернення Тарзана». Краткое содержание книги:
Перший роман цього циклу американського письменника Е. Берроуза “Тарзан, годованець Великих мавп” вийшов у 1991 році.
Тарзан переконався, що напад на дикунів, які мають вогнепальну зброю і перебувають за зачиненими воротами селища, буде марною справою. Він повернувся до Вазирі і порадив йому чекати, бо він, Тарзан, має кращий план.
Але щойно перед цим один із утікачів розповів Вазирі про звіряче вбивство жінки старого вождя, і Вазирі був охоплений такою люттю, що забув про всяку обачність і закликав вояків за собою в атаку. Грізно вимахуючи списами, з дикими криками маленький загін в сотню вояків чимдуж кинувся до входу в селище. Вони не пробігли й половини галявини, коли араби відкрили з-за огорожі нищівний вогонь.
Перший залп поклав старого Вазирі. Атака сповільнилася. Наступний залп викосив ще з півдесятка воїнів. Дехто добіг до зачинених воріт, але тільки для того, щоб його там застрелили, після чого атака захлинулася і вояки, що залишилися живі, кинулися назад до лісу.
Тоді араби відкрили ворота і кинулися навздогін за втікачами, щоб остаточно закінчити розпочате вдень винищення ворожого племені. Тарзан біг до лісу одним з останніх.
Біжучи, він час від часу повертався, щоб пустити прицільну стрілу у переслідувачів.
Далеко в глибині джунглів він зустрівся зі жменькою чор них сміливців, які вирішили ставити чоло ворогові, що наближався. Але Тарзан наказав їм розбігтися, щоб уникнути небезпеки. Коли настане ніч, вони знову зберуться.
— Робіть так, як я кажу, — наполягав він, — і я допоможу вам здобути перемогу над ворогом. Розсиптеся по лісі. Намагайтеся ловити арабів поодинці, тих, які відстали, і вбивайте їх. Якщо з настанням ночі вам здаватиметься, що вас переслідують, ідіть манівцями туди, де ми сьогодні вбили слонів. Там я поясню вам свій план, і ви його зможете оцінити. Не сподівайтеся протиставити ваші незначні сили та просту зброю чисельності та гвинтівкам арабів і мануємів.
Врешті вони згодилися.
— Коли ви розбіжитеся по лісі, - сказав насамкінець Тарзан, — то ваші вороги змушені будуть зробити те саме, щоб переслідувати вас. Тоді, якщо будете обережні, з луків ви зможете вбити не одного мануєма.
Щойно вони побігли лісом трохи далі, як на галявину ви бігли перші переслідувачі, пробігли її і погналися далі за втікачами.
Кілька хвилин Тарзан біг по землі. Потім швидко дістався на дерево і блискавично кинувся назад, до селища. Коли він дістався до свого звичного спостережного пункту, то переконався, що всі араби та мануєми женуться за своїми ворогами і лишили селище спорожнілим, якщо не рахувати скованих ланцюгом полонених і вартового.
Вартовий стояв біля відчинених воріт і пильно дивився в бік лісу, тому не бачив, як на протилежному кінці вулиці з дерева на землю зістрибнув чоловік велетенського зросту.
Він тримав веред собою нап’ятий лук і почав обережно скрадатися до своєї жертви, яка нічого не підозрювала. Але його вже помітили полонені, і їхні погляди, сповнені подиву й надії, слідкували за кожним рухом свого майбутнього визволителя. Врешті Тарзан спинився за десять кроків від мануєма. Він підніс лук на рівень очей і націлився. Засмаглі пальці випустили стримуване охвістя на волю, тихе повітря розірвав пронизливий свист — і вартовий беззвучно звалився на землю. Гостра деревина, що пробила йому груди і дістала серця, сантиметрів на тридцять стриміла з тіла.
Після цього Тарзан звернув увагу на п’ятдесятьох жінок та хлопців, закутих у невільничу валку. За браком часу не було змоги повідмикати усі старовинні замки на довгому ланцюгові, тому Тарзан сказав, щоби полонені йшли за ним так, як є. Він зняв з убитого вартового рушницю й патронтаж, вивів ощасливлених бранців за ворота селища і пішов з ними до лісу, який чорнів по той бік галявини.
Перехід був повільним і важким, тому що “невільницький” ланцюг був для цих людей новиною. Не раз уся валка зупинялася, коли один перечіплювався і падав, тягнучи за собою решту. Крім того, Тарзанові довелося зробити великий гак, щоб уникнути зустрічі з ворогами, які поверталися.
У виборі шляху Тарзан почасти керувався звуками пострілів, які іноді долинали до нього. Вони свідчили, що сутички між арабами й тубільцями ще не припинилися. Але він знав, що коли тубільці слухатимуться його, то перемога буде на їхньому боці.