Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
— Ну, це, — каже, — добра буде. Одівся, взяв хліба і грошей. Осудар і, каже:
— їдь, як дістанеш, то я тебе не омину нагородою, чого ти побажаєш, а як не дістанеш, то голову тобі одрубаю.
Той поїхав, а осудар і дума: «Скільки в мене богатирів є 13, а я його одного послав, треба чоловіка два йому в поміч дать». Вибрав двох богатирів, дали їм по такій же палці, як і в того.
— Наганяйте, — каже.
Іван — мужичий син чує — земля двигтить.
— Це або Змій летить, або якісь богатирі їдуть.
Доїжджають, поздоровкались, а він і пита:
— Хто ви такі?
— Це нас послав осудар тобі в поміч.
— Як же нам бути? Треба комусь із нас бути старшому 14, бо так ніякого порядку не буде, а треба, щоб один одному підлягав.
— Ну, то ми будем братами 15. А один і говорить:
— Як же ми взнаєм, котрий буде з нас за старшого?
Іван — мужичий син і каже:
— Давайте по дорозі палки кидать — чия далі впаде, той і старший.
Кинув один палку по путі уперед.
Їдуть день. їдуть другий — палки нема. На третій день бачать — палка.
Кинув другий. Ідуть день, їдуть три — палки нема. Найшли аж через тиждень.
Кинув Іван — мужичий син. Ідуть один тиждень — нема палки, другий, третій — нема палки.
— Це десь вашу палку мимо проминули.
— Не може бути, мабуть, моя палка десь у гостях.
Пройшли ще тиждень, бачать — стоїть триповерховий дім 16, мідна огорожа, мідний міст. Дивляться: його палка через паркан перевалилася і ріг дому відбила.
Там, наверху, жили кацапи 17, вони думали, що землетрус, і порозбігалися. А внизу жили змії, тільки їх удома не було — воювалися на своїх островах.
Говорить Іван — мужичий син до одного:
— Як ти менший брат, то підеш на міст, а ти, середульший, ляжеш коло коней, а я, як старший, ляжу в кімнатах.
І наказав найменшому:
— Гляди ж, брате, не спи, а стережи!
Той брат ходив-ходив, а як був з дороги — ліг і заснув на мосту. А Іван — мужичий син прокинувся, бачить — дванадцять годин 18, пора йти. Вбрався і пішов на міст, бачить — той спить, слухає — земля двигтить. Змій летить і говорить комусь:
— Стій, не чмихай! Проти нашої сили нема. Єсть тільки Іван — мужичий син, тільки сюди його і ворон костей не занесе, бо він іще малий 19.
— Ворон костей не занесе, а добрий молодець сам зайде, — каже Іван — мужичий син.
— Чи биться, чи мириться прийшов?
— Не мириться, а биться я прийшов.
— Ну, — говорить Змій, — дуй!
— Ні, — говорить, — дуй ти, ти на всьому царстві старший.
Змій як подув, то той тільки ледь з місця здвигнувся. А той як запалив, то заразом шість голів зніс.
Посік його, спалив кості і на вітер попіл пустив та й пішов додому. На ранок і пита меншого брата:
— А що, стеріг вірно?
— Так стеріг, що мимо й птиця не пролітала, — говорить.
А на другий день уночі послав середульшого стерегти, а меншого — на конюшню.
І той заснув. Подивився Іван — мужичий син на годинника — час іти. Пішов і став під мостом. Чує — земля гуде!
— Стій, — говорить Змій до коня, — псине м’ясо, проти нашої сили нема другої у цілому царстві. Єсть тільки Іван — мужичий син, ну, він сюди не зайде, і ворон костей не занесе.
— Брешеш, нечиста сило, добрий молодець і сам зайде.
— За чим зайшов — биться чи мириться?
— Не за тим добрий молодець зайшов, щоб мириться, а все, щоб битися.
— Ну, бий ти!
— Ні, бий ти, нечиста сило, ти на всім світі старший!
Той Змій дев’ятиголовий як подув — так по кісточки того й увігнав. Той того Змія як ударив, заразом сім голів одрубав. Другий раз замахнув — і послідні дві зрубав. Посік його тіло, спалив кістки і попіл за вітром пустив. Пішов Іван — мужичий син у свій дім. На ранок спитав у того:
— А що, брате, стеріг?
— Так стеріг, що й миша мимо не пролізла.
На третю ніч зібрав братів, повісив пальчатку 20 на стіні і сказав:
— Піду я сам, братці, а ви глядіть на мою пальчатку: як буде піт, то гуляйте; а як буде кров капать, так пускайте коня.
Став під мостом, нема й дванадцяти годин, чує — земля на дванадцять верстов гуде, листя на дубах опадає. Змій летить і говорить:
— Стій, псине м’ясо, не спотикайся, проти нашої сили нема на всім світі. Є десь Іван — мужичий син, ну, він ще малий, йому ще тільки з дівчатами погулять 21, сюди він не зайде і ворон кості не занесе.
А той:
— І ворон кості не занесе, а добрий молодець сам прийде.
— Що, будем биться чи мириться?
— Не за тим добрий молодець зайшов, щоб мириться, а за тим, щоб биться.
— Дуй! — говорить.
— Ні, ти дуй — ти на всьому світі дужчий.
Як подув Змій, то Іван — мужичий син аж збліднів. Бились-билися. У Змія з дванадцяти зосталося вже три голови. А Іван — мужичий син уже по самий пояс у землю загнаний, незручно биться.