Червона армія і рейхсвер: Військово-технічна співпраця у 1922-1933 рр.
- Автор: Вєтров І. Г., Шевченко О. Т.
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Червона армія і рейхсвер: Військово-технічна співпраця у 1922-1933 рр.». Краткое содержание книги:
Співробітництво РСЧА і рейхсверу у військово- хімічних розробках завершилося, але воно не могло не мати певних наслідків.
У 1935 р. у Німеччині з'явився 105-мм хімічний гладко- ствольний міномет «Стокса 35» із бойовим комплектом мін до нього. За ним на озброєння було прийнято більш сучасний міномет «40», здатний стріляти димовими, хімічними і фугасними мінами вагою 11,5 кг кожна і швидко- стрільністю 8—10 пострілів за хвилину. Досягненням німців став і шестиствольний міномет калібру 158,5 мм, який стріляв реактивними мінами.
Незважаючи на непослідовність і суперечливість майже 10-річного періоду співробітництва РСЧА і рейхсверу з розробки ОР та засобів захисту від них, певну користь отримала від нього і радянська сторона. В основному вона полягала у тому, що вивчення німецького досвіду служило певним орієнтиром у самостійній розробці ОР, засобів захисту, а також в організаційних питаннях.
Отже, напрошується висновок, що сам факт організації на радянській території сучасних військово-навчальних центрів мав для РСЧА велике значення. З'явилася можливість не тільки вивчати іноземний (німецький) військовий досвід, але й на основі його аналізу удосконалювати свій власний військово-технічний потенціал.
Під керівництвом офіцерів управління рейхсверу, із залученням технічних спеціалістів відповідних німецьких фірм-виробників у школах проводили досить інтенсивні випробування бойових літаків, танків, військового обладнання і зброї. Це дозволило німцям підготувати там декілька типів літаків, які успішно пройшли усі випробування, були визнані придатними для серійного виробництва й умовно були прийняті на озброєння рейхсверу. Значне місце у школах займала технічна підготовка курсантів.
З усіх галузей радянсько-німецького військового співробітництва, найбільш засекреченими були хімічні випробування. Хімуправління РСЧА здобуло можливість випробувати на поліґонах нові прилади й методи застосування ОР — артилерію, авіацію, газомети, а також нові способи й засоби дегазації зараженої місцевості. Аналогічні здобутки були і у німців.
3.2. Навчання червоних командирів у Німеччині.
Взаємні поїздки на польові тактичні заняття й маневри РСЧА і рейхсверу
Важливим чинником співробітництва РСЧА і рейхсверу стали поїздки радянського командирського складу у Німеччину для вдосконалення військово-тактичної і технічної підготовки. Допускалося і відвідання німцями РСЧА.
У 1925 р. керівництво рейхсверу прийняло рішення про допуск командирів РСЧА на тактичні навчання й маневри німецької армії. Але тільки після 1926 р., коли вперше на академічних курсах рейхсверу (фактично — академія німецького генштабу) стали навчатися викладачі академії ім. Фрунзе — Свєчніков і Красильніков, відрядження червкомів у Німеччину набули регулярного характеру. У листопаді 1927 р. вперше на довгий термін у Німеччину для вивчення сучасної постановки військової справи виїхали командувач Північнокавказького військового округу І. Уборевич (на 13 місяців), начальник академії ім. Фрунзе комкор Р. Ейдеман і начальник 3 управління Штабу РСЧА комкор Е. Аппога (обидва на 3,5 місяця)[202]. Вони регулярно надсилали Ворошилову доповіді про своє навчання у Німеччині.
Ворошилов у листі-інструкції Уборевичу у грудні 1927 р. нагадував про «лінії поведінки»: добросусідські відносини треба підтримувати. Він нагадав, що питання про приїзд представників рейхсверу в СРСР «входить до компетенції інстанції». Для ведення подібних переговорів у Берліні знаходився військовий аташе Лунєв, а основним завданням Уборевича мало бути навчання. Додатково до інструкцій і Штабу РСЧА Ворошилов рекомендував збирати матеріал відносно взаємодії з різних родів військ, а також сухопутної армії й флоту («Німці критикували, і не без підстав, наші Одеські маневри, особливо спільні дії із флотом. Треба вивчати постановку цієї справи у німців: організації й застосування кавалерії; організації тилу у мирний і воєнний час, укріплення районів, побуту німецької армії, дисциплінарної практики, а також матеріал із питань політико-просвітительської роботи і її методів»)[203]. Уборевич, Ейдеман і Аппога слухали лекції в академії, вирішували разом із німецькими слухачами академії військові завдання, відвідували казарми, ознайомлювалися із зимовим навчанням у всіх родах військ, бачили й випробували усі технічні досягнення, які були запроваджені у німецькій армії, знайомилися з організацією управління армією і її забезпечення.
Як писав Крестинський Сталіну 28 грудня 1928 р., їм у рейхсвері «були відкриті майже всі двері, за винятком лише абсолютно таємних речей»1.