Покарання

Сказавши ці слова, я почав розуміти, що зі сторони це виглядає, як ознаки шизофренії.

— Цього села немає на карті, чи не так? — спокійно спитав психіатр.

Я вимушений був зізнатися, що він має рацію. Села не було на карті і люди не чули про нього. Тоді яке може буде пояснення цьому феномену?

— Отже, ви стверджуєте, що бували в селі, про яке ніхто ніколи не чув і не знає. Окрім вас. Зоряна схильна думати, що такого села не існує.

— Як це не існує?! — здивувався я. — В цьому селі я був. Я був там!

— Це село існує лише у вашій уяві. Я розумію, що вам важко це визнати. Але признання цього факту — це вже половина пройденого шляху лікування. Я, між іншим, теж шукав це село на карті, питав у знайомих, шукав в Інтернеті, але все марно. Глибоководне немає в жодній частині України. Отже, і Мішко — це уявний персонаж, створений вашою свідомістю. А села такого точно немає. Коли ви в це повірити, то лікування буде на стадії завершення.

Звісно, немає. Але я точно пригадую, що там був. І повинен поза будь-яку ціну його знайти і у всьому розібратися. Поки я тут, то нічого зробити не зможу і доводиться вислухувати базікання про психічні розлади особистості. То може варто спробувати втекти звідси, коли буде слушна нагода?

— Може це стара назва села. Зараз могли його перейменувати. Ви ж не цікавилися назвами сіл минулого століття? Я теж не копався в історичних архівах. Просто зараз подумав про таку ідею.

Фрейд зауважив, що доведеться провести кілька сеансів гіпнозу для встановлення точної причини деперсоналізації особистості. Мовляв, у мене існує ще одна особистість Долина. І я вигадав село Глибоководне, як спосіб втечі від реального світу. Це вже взагалі ні в які ворота не лізло і я полегшено зітхнув, коли лікар вийшов з палати.