Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння

— Творець? — Припустив Фрідріх, перш ніж вона встигла назвати ім'я.

— Лорд Рал.

— Але зірка являє собою Творця, його дар.

— На Благодаті — так. Але не забувай, що це передбачення. Це різні речі. Передбачення всього лише використовує Благодать, і камінь в центрі означає когось, що володіє Його даром.

— Тоді це може бути хто завгодно, — сказав Фрідріх. — Будь-хто, хто володіє даром.

— Ні. Лінії, що йдуть від восьми кутів зірки представляють те, як дар проходить через життя, через завісу між світами і за межами зовнішнього кола, в пеклі. Цей дар не сплутаєш ні з чим: магія обох світів, світу життя і світу смерті, позитивного і негативного. Цей камінь в центрі перетинається з ними обома.

Фрідріх знову подивився на камінь в центрі Милосердя:

— Але чому саме лорд Рал?

— Тому що тільки він за останні три тисячі років володіє обома сторонами дару. До тих пір, поки він не відчув свій дар повністю, жоден камінь ніколи не лягав на це місце. Жоден не зміг. Два роки минуло з тих пір, як він змінив свого батька. І він задає запитання, відповіді на які несуть в собі тільки страждання.

— Але, пам'ятаю, в минулому році ти говорила мені, що Даркен Рал теж використовував обидві сторони дару.

Вдивляючись в давні спогади, Алтея хитнула головою:

— Він використовував магію Збитку, але не за правом народження. Він пропонував Володареві пекла чисті дитячі душі в обмін на його допомогу. Даркену Ралу доводилося заробляти можливість використання цих сил, причому вельми і вельми обмежено. А ця людина, цей молодий лорд Рал народився, володіючи обома сторонами дару. Як ті чарівники, що жили в давнину.

Фрідріх не міг зрозуміти, що за небезпеку він відчув. Він пам'ятав той день, коли новий лорд Рал прийшов до влади, досить виразно. Фрідріх тоді перебував у Палаці, коли відбулася велика подія. Він продавав свої позолочені різьблені вироби, коли побачив нового лорда Рала, Річарда.

Такі моменти запам'ятовуються на все життя. Це був третій Рал в житті Фрідріха. Фрідріх ясно пам'ятав, як новий лорд Рал, високий, сильний, з поглядом хижака, широким кроком рухався по Палацу. Здавалося, він одночасно і належав цьому світові, і не належав. В руках він тримав легендарний меч, який не бачили в Д'харі з часу, коли Фрідріх був ще хлопчиком.

Новий лорд Рал йшов по коридорах Народного Палацу разом зі старим чоловіком(люди говорили, чарівником) і високою жінкою. Жінка з розкішним довгим волоссям, одягнена в біле атласне плаття, привнесла пишність і життя у Палац, який в порівнянні з нею здавався бляклим.

Річард Рал і жінка, схоже, були захоплені один одним. Фрідріх зрозумів це по особливому погляду, яким вони дивилися один на одного. Відданість і вірність у сірих очах чоловіка і зелених очах тієї жінки були так глибокі, що помилитися було неможливо…

— А що щодо інших каменів? — Запитав він.

Алтея жестом вказала на зовнішній круг Милосердя, куди насмілювалися потрапляти тільки промені від Дару Творця, на два камені, що лежать в світі мертвих.

— Це ті, хто чує голоси, — сказала вона.